Археологи, які розкопують гірську фортецю Рабана-Меркулі на території сучасного іракського Курдистану, припускають, що вона також могла служити святилищем для перської богині води Анахіти, пише Успіх in UA.
Рабана-Меркулі — археологічна пам’ятка в горах Загрос іракського Курдистану, на схилах гори Пірамагрун. Ця укріплена фортеця складається з захисних споруд по периметру, які оточують сусідні поселення в долині Рабана та на плато Меркулі. Вона датується ІІ-І століттями до нашої ери.
За словами доктора Майкла Брауна, дослідника з Інституту доісторії, протоісторії та стародавньої близькосхідної археології Гейдельберзького університету, архітектурні споруди поруч із природним водоспадом і залишки можливого вівтаря вогню вказують на існування місця поклоніння. Доктор Майкл Браун кілька років керував там розкопками.
Завдяки численним кампаніям розкопок, які проводилися з 2009 року та, нещодавно, між 2019 і 2022 роками, міжнародна дослідницька група вивчила археологічні залишки на вказаному місці, повідомляє arkeonews.net.
Скельний рельєф із видом на укріплений вхід до Рабани зображує анонімного правителя, швидше за все, місцевого парфянського васального царя, якому приписують заснування цього місця. У долині Рабана дослідники виявили релігійний комплекс, який міг бути присвячений богині Анахіті.
Богиня води Анахіта вперше згадується в рукописному збірнику зороастрійської релігії під назвою Авеста. Там вона зображується як небесне джерело всіх вод Землі і описується як неймовірно красива жінка, здатна набувати форми каскадного потоку або водоспаду. У селевкідський і парфянський періоди культ Анахіти дуже шанувався в західних районах Іраку.
Усередині Рабани центр окупації був на північному сході, де ваді, що проходить через долину, входить у вузьку ущелину високо в горах. Після сильного дощу та танення снігу утворюється ефемерний водоспад із монументальною кам’яною архітектурою біля його основи. Поруч в укосі врізаний невеликий вівтар у підпрямокутній ніші. Загальне враження створює комплекс святилищ із наявністю води, що вказує на культовий зв’язок із богинею Анахітою.
Таким чином, основний доказ, що підтверджує теорію про те, що потенційне святилище Анахіти було частиною гірської фортеці Рабана-Меркулі, походить від відкриття архітектурних розширень у природному оточенні сезонного водоспаду всередині комплексу.
«Близькість до водоспаду є важливою, оскільки асоціація стихій вогню та води відігравала важливу роль у доісламській перській релігії», — стверджує Майкл Браун.
У 2022 році на цьому місці знайшли залишки будівлі, де археологи виявили дві характерні радіовуглецеві поховальні судини, датовані ІІ-Ім століттями до нашої ери. Це свідчить про те, що святиня використовувалася, коли були засновані укріплені поселення Рабана та Меркулі.
Читайте також: В Італії знайшли фриз храму Зевса Олімпійського, датованого V століттям до нашої ери
За словами доктора Брауна, можливо, вже існувало святилище, яке було поглинене культом Анахіти під час парфянської епохи.
У той час багато релігійних місць також функціонували як династичні культові місця, що вшановували короля та його предків, пояснює гейдельберзький археолог.
«Навіть якщо культове місце не можна остаточно віднести до богині води Анахіти через відсутність подібних археологічних знахідок для прямого порівняння, святилище Рабана все одно дає нам захоплюючий погляд на регіональні сакральні та геополітичні взаємозв’язки протягом парфянської ери», стверджує доктор Браун.
Залишити відповідь