Археологи виявили скелет юнака віком від 16 до 18 років, який був представником найдавнішого індоєвропейського населення ямної культури періоду між 3300 і 2600 роками до н.е., пише Успіх in UA.
Тобто практично перших сучасних людей, які почали заселяти цей регіон.
У наш час серед фахівців поширена думка, що ямна культура є пращуром частини індоєвропейських народів або індо-іранських народів.
Назва походить від поховань у ямах під курганними насипами, в яких були поховані члени одного роду. Померлих ховали в скорченому положенні на спині або на боці й посипали червоною вохрою; біля померлих клали посуд з їжею, кам’яне (рідше мідне) знаряддя і зброю.
В ідеології племен ямної культури помітне місце посідав культ предків. Померлих вони ховали під курганами, спорудження яких вимагало зусиль великого колективу.
В Україні визначено 5 груп розташування ямної культури в долинах рік Дністер, Дунай, Південний Буг, Дніпро, Сіверський Донець. Деякі дослідники вважають, що кургани степової смуги України також слід розглядати як складні архітектурні споруди, повідомляє mukachevo.
Дослідження в словацькому Гаталові принесли перший незаперечний доказ перебування цього народу на цій території.
«Курган мав діаметр 22 метри, його обрамляв канал шириною до чотирьох метрів, а в його центрі була могильна яма. Окрім скелетних останків, ми знайшли обвуглену дерев’яну конструкцію поблизу могили», – розповіла Єва Хорватова з Археологічного інституту Словацької академії наук.
Первісна територія цього населення розташовувалася між Доном і Волгою, звідки вони поступово просувалися вздовж Дунаю і Тиси на Паннонську рівнину.
Ці племена вели кочовий спосіб життя, їх очолювали групи вождів, а їхня економіка базувалася на скотарстві, рибальстві та збиранні. Для пересування використовували колісні вози.
«ДНК-дослідження зразків кісток особин ямної культури вказують на те, що це суспільство спричинило зміну генетичної структури населення в Європі», — підкреслила Горватова.
Підсумовуючи, це важливе відкриття не тільки додає цінну інформацію до мозаїки нашого минулого, але й підкреслює важливість археології для вивчення того, хто ми є і звідки ми прийшли.
Натомість на території Закарпатті переважала латенська культура ІІІ–І ст. до н.е., яка становила важливу сполучну ланку між кельтами Центральної Європи й давнім населенням, яке проживало на північ і схід від Карпат.
У літературі існують згадки про приблизно 40 поселень латенської культури на Закарпатті – знайдені артефакти у Мукачеві (Галіш-Ловачка), Ужгороді, Мужієві, Великій Бакті, Дийді, Клячанові, Дерцені, Гуті, Верхніх Реметах та інших населених пунктах області.
Читайте також: У Туреччині виявили унікальні неолітичні малюнки
Виникнення групи поселень латенської культури на Закарпатті пов’язане із появою у цьому регіоні кельтів у першій третині ІІІ ст. до н.е. Це кельтське угрупування належало до міжплемінного об’єднання, яке займало територію Верхнього Потисся.
Залишити відповідь