У Болгарії знайшли 2500-річні докази бенкетів із собачим м’ясом

Археологічні дослідження у Болгарії принесли несподівані результати: вчені виявили численні сліди обробки на кістках собак, що свідчать про їхнє використання у харчуванні приблизно 2,5 тисячі років тому.

Дослідження, проведене зоархеологинею Стелою Ніколовою з Національного археологічного інституту при Болгарській академії наук, доводить, що споживання собачого м’яса не було вимушеним кроком через нестачу їжі. Навпаки, воно мало ритуально-культурний характер і було пов’язане з традиціями спільних бенкетів, повідомляє www.livescience.com.

Фракійці та їхні харчові звички

Фракійці, які мешкали на території сучасної Болгарії у добу заліза (V–I ст. до н.е.), відомі як войовничий народ, що мав тісні контакти з греками та римлянами. Історичні джерела згадують про їхню схильність до вживання собачого м’яса, і тепер археологічні знахідки підтверджують ці свідчення.

На торговельному центрі Емпоріон Пістірос було знайдено понад 80 тисяч кісток тварин, серед яких собаки становили близько 2%. Майже п’ята частина цих решток мала чіткі сліди різання металевими інструментами. Деякі щелепи навіть мали сліди обпалення зубів — ймовірно, це було пов’язано з видаленням шерсті перед приготуванням.

Як саме готували собак

Ніколова зазначає, що найбільше слідів обробки виявлено на задніх кінцівках, де міститься найбільше м’язової тканини. Це свідчить про те, що собаки розглядалися як джерело м’яса нарівні з вівцями чи великою рогатою худобою.

Основні висновки дослідження:

• Собаче м’ясо не було їжею бідності — у фракійців вистачало свійських тварин.
• Його споживання мало ритуальний та святковий характер.
• Собаки виконували функцію охоронців, а не домашніх улюбленців.
• Згодом ставлення до собак змінилося — їх почали ховати цілими, що може свідчити про нові культурні уявлення.

Читайте також: Вчені розповіли, як виглядали королівські бенкети часів правління Тюдорів

Хоча сучасні європейські суспільства вважають споживання собачого м’яса табу, археологічні дані показують, що у минулому воно було частиною звичайних практик. Подібні знахідки виявлено також у Греції та Румунії, що свідчить про ширше поширення цієї традиції у Північно-Східному Середземномор’ї.

Ніколова планує продовжити дослідження у рамках проєкту Corpus Animalium Thracicorum, щоб з’ясувати, як змінювалося ставлення до собак у різні періоди та чому вони перестали бути джерелом м’яса.