У сучасному світі людство сприймає багато благ цивілізації як даність, але варто їм раптово зникнути, як реальність різко змінюється, пише Успіх in UA.
Саме це зараз відбувається зі спекою і відсутністю електрики, проте наші предки змогли знайти рішення цієї проблеми.
Сучасна архітектура часто передбачає постійну подачу електрики і кондиціонування повітря, що призводить до створення будівель, в яких велике місце займають скляні фасади і герметичні вікна.
Така залежність стає серйозним недоліком за відключень електрики, зокрема під час сильної спеки, що особливо актуально в нинішній непростий час, повідомляє focus.
Коли відключається електрика, відсутність природної вентиляції і жароміцна конструкція перетворюють багато сучасних будівель на задушливі приміщення, практично непридатні для життя. Історично цивілізації розробили архітектурні прийоми для боротьби зі спекотним і сухим кліматом, багато з яких можуть послужити цінним уроком для сучасних дизайнерів.
Наприклад, шумери, які жили близько 6 000 років тому на території сучасного південного Іраку, споруджували будівлі з товстими стінами і маленькими вікнами, щоб звести до мінімуму вплив тепла. Їхні будівлі, побудовані з таких матеріалів, як саман і бруд, поглинали тепло вдень і віддавали його вночі, підтримуючи більш низьку температуру в приміщеннях, розповідає Адріана Зуніга-Теран, доцент кафедри міської географії Університету Арізони.
Шумери також стратегічно грамотно розташовували будівлі впритул одна до одної, щоб зменшити кількість стін, які піддавалися впливу прямих сонячних променів, а невеликі внутрішні дворики і вузькі вулиці забезпечували необхідну вентиляцію і тінь.
Стародавні єгиптяни також освоїли методи збереження прохолоди. Вони використовували такі матеріали, як камінь для палаців і глинобитна цегла для житлових будинків — і те, і інше ефективно ізолювало від спеки. Вони винайшли мулькаф — пристрій для вловлювання вітру, який спрямовував прохолодні бризи в будівлі. Цей принцип досі використовується на Близькому Сході та в Центральній Азії, доводячи свою ефективність у підтримці комфорту без кондиціонерів навіть у дуже спекотну погоду, каже Зуніга-Теран.
Пуеблони на південному заході США також пристосувалися до довкілля. Вони зводили будинки з маленькими вікнами і товстими стінами з глинобитної цегли та каменю, а також орієнтували свої будівлі під навісами скель, щоб максимально використовувати тінь влітку і сонячне світло взимку. Таке стратегічне використання сонячної орієнтації давало їм змогу зберігати прохолоду влітку і тепло взимку і цей прийом, як і раніше, актуальний для сучасного сталого проєктування.
Управління водними ресурсами в посушливому кліматі — ще один урок з історії боротьби з нестерпною спекою без “благ цивілізації”. У VIII столітті мусульманські халіфати в Північній Африці та Іспанії розробили складні системи збору дощової води, спрямовуючи стоки з дахів у цистерни для зрошення. Цей метод знайшов відображення в сучасному міському дизайні, наприклад, у Мендосі, Аргентина, де дощова вода використовується для зрошення міських зелених насаджень.
Майя і теотіуаканці в Мексиці та Центральній Америці також досягли успіху у водозбереженні, використовуючи свої архітектурні особливості для відведення і зберігання дощової води в посушливий сезон. До цих стародавніх методів зараз повертаються вчені, які досліджують стійкі рішення з управління водними ресурсами в сучасних містах.
Читайте також: Вчені встановили, що на Землю чекає пекельна спека протягом найближчих п’яти років
Сучасні архітектори можуть використовувати ці стародавні методи для проєктування будівель, краще пристосованих до дедалі спекотніших і сухіших умов. Завдяки таким елементам, як збір дощової води, стратегічна орієнтація і природна вентиляція, сучасні будівлі можуть знизити потребу в кондиціонуванні повітря і підвищити стійкість до перебоїв у подачі електроенергії, вважає Зуніга-Теран. Ці уроки минулого — не лише важлива адаптація людства до спекотнішого майбутнього, а й нове життя для стійких практик, які колись були загальновідомі, підсумовує вона.
Залишити відповідь