Вчені з’ясували, що світанковий хор птахів виникає через поєднання фізіологічної мотивації та потреби у вокальному тренуванні, а не лише як соціальний ритуал чи засіб приваблення партнерів, пише Успіх in UA.
Дослідження зебрових в’юрків (Taeniopygia guttata), проведене Сатоші Кодзімою з Корейського інституту досліджень мозку в Тегу, Південна Корея, розкрило механістичне підґрунтя загадкового ранкового співу. У лабораторних експериментах птахів утримували в контрольованих умовах освітлення, змінюючи час «світанку», щоб простежити реакції на темряву та світло, повідомляє cikavosti.com.
Як зазначає Кодзіма: «Птахи прокидаються ще до настання світла, але темрява пригнічує їхній спів. Це пригнічення накопичує мотивацію, і тому на світанку вони співають із надзвичайною силою».
Коли штучне світло вмикали на три години пізніше від звичного часу, інтенсивність хору значно зростала, що свідчить: чим довше очікування світла, тим потужніший спів. Навпаки, коли світло з’являлося раніше, птахи співали менш енергійно. Дослідники також показали, що блокування мелатоніну — «нічного гормону» — за допомогою препарату лузиндолу спричиняло раннє пробудження і спів ще до вмикання світла.
Щоб оцінити, чи пов’язаний спів із навчанням, команда проаналізувала записи пісень протягом перших годин після світанку. Було виявлено, що структура пісень зазнавала швидких змін, ніби птахи «розспівувалися», відновлюючи координацію голосових м’язів.
«Через нічне мовчання вокально-моторна система може частково втрачати точність, і світанковий спів допомагає її відновити», — пояснює Кодзіма.
В іншій серії експериментів зеброві в’юрки навчилися натискати важіль, щоб отримати 10 секунд штучного освітлення. Якщо «день» затримувався, птахи частіше активували світло, що ще раз підтвердило їхню внутрішню потребу у співі, а не лише реакцію на світловий сигнал.
Іспанський орнітолог Дієго Хіл із Національного музею природничих наук у Мадриді закликає до обережності у висновках.
«Між видами існує безліч відмінностей у тому, як і коли вони співають. Це пояснює, чому для розуміння світанкового хору запропоновано понад десять різних гіпотез», — нагадує він.
Хіл визнає, що дослідження Кодзіми переконливо демонструє зростання мотивації до співу перед світанком, але не доводить, що ранковий хор справді служить для вдосконалення пісень або приваблення самок.
Читайте також: Вчені з’ясували, чи можуть птахи рахувати яйця
Попри це, робота дає перше експериментальне підтвердження того, що темрява та гормональні ритми безпосередньо формують інтенсивність пташиного співу. І хоча світовий світанковий хор залишається поетичним символом оновлення, науковці тепер бачать у ньому ще й складний прояв нейрофізіологічної адаптації, спільної для багатьох видів птахів.
Залишити відповідь