Група геофізиків під керівництвом П’єтро Стернаї з Міланського університету Бікоцца запропонувала нове пояснення того, чому Гімалаї та Тибетське плато зберігають висоту протягом десятків мільйонів років, пише Успіх in UA.
Дослідження показало, що під цими горами існує твердий клин мантії — жорсткий шар між індійською та азійською літосферними плитами, який діє як внутрішня опора і забезпечує стабільність гірської системи, повідомляє noworries.news.
Традиційна модель, за якою висоту підтримує лише товстий шар земної кори, не пояснює, чому глибокі породи залишаються міцними. За допомогою сейсмічних приймальних функцій дослідники виявили два чіткі структурні рівні під південним Тибетом, які відповідають межам цього жорсткого шару. Зразки мантійних ксенолітів, винесених на поверхню лавовими потоками, підтвердили наявність характерних мінералів, що свідчать про існування клина.
За моделлю Стернаї, легша індійська кора підсунулася під важчу азійську, утворивши мантійний каркас, який запобігає сповзанню та руйнуванню гір. Цей шар також пояснює появу глибоких землетрусів у південному Тибеті — на глибинах, де породи зазвичай деформуються плавно. Наявність твердої мантії дозволяє виникнення розривів навіть на десятках кілометрів під землею.
Читайте також: Вчені визначили, як насправді сформувалися Гімалаї
Запропонована модель, яку дослідники назвали «в’язке підпідкладення» (viscous underplating), передбачає, що жорстка мантійна вставка не лише підтримує гори, а й впливає на ерозійні процеси, підняття рельєфу та кліматичні явища, зокрема поведінку азійських мусонів. Науковці наголошують, що ця гіпотеза об’єднує дані з різних дисциплін — сейсмології, геохімії та геодинаміки — в узгоджену картину, яка пояснює довготривалу стійкість найвищих гір планети.
Залишити відповідь