Вчені розкрили таємницю походження валлійських драконів

Вчені розкрили таємницю походження валлійських драконів


Нещодавні знахідки скам’янілостей в Уельсі проливають світло на походження валлійських драконів і дають змогу вченим реконструювати їхнє середовище проживання, пише Успіх in UA.

Валлійський дракон — геральдичний символ, зображений на національному прапорі Уельсу (Велика Британія). Тривалий час у “краї дракона” не було згадок про знахідку скам’янілостей динозавра, проте за останні десятиліття ситуація сильно змінилася: вчені виявили та зареєстрували кілька динозаврів, але все ще не знали, в якому середовищі вони мешкали. Тепер вчені розгадали та цю таємницю.

У новому дослідженні команда з Бристольського університету вперше розкрила важливі деталі життя ранніх валлійських динозаврів. Відомо, що хижаки мешкали тут понад 200 мільйонів років тому, і тепер ми знаємо, що вони жили в тропічній низовині біля моря — про це свідчать сліди, знайдені в Баррі та інших прилеглих місцях. У результаті вчені дійшли висновку, що динозаври, ймовірно, бродили теплими низинами, повідомляє focus.ua.

Зазначимо, що це дослідження є унікальним, оскільки вченим уперше вдалося пролити світло на тропічне середовище проживання ранніх динозаврів і складну екосистему, в якій вони мешкали. Відкриття було зроблено в Лавернок-Пойнт, недалеко від Кардіффа і Пенарта, де скелі з темних сланців і вапняків свідчать про наявність мілководних морів у давнину. Вчені виявили, що тут на кількох рівнях зустрічаються скупчення кісток, зокрема останки риб, акул, морських рептилій і динозаврів.

Вчені розкрили таємницю походження валлійських драконів

За словами керівника дослідження Оуайна Еванса, виявлене ними з командою “кістяне ложе”, по суті, дає змогу відновити картину тропічного архіпелагу, який зазнавав частих штормів, що змивали матеріал з усієї навколишньої території, як із суходолу, так і з моря, в приливну зону. Використовуючи нові дані, вчені змогли реконструювати складну екологічну систему з різноманітним набором морських істот, зокрема іхтіозаврами, палеозаврами й плакодонтами, а також динозаврами на суші.

Зазначимо, що місцеві геологи збирають кістки в цьому регіоні з 1870-х років, і більшість із них перебувають у Національному музеї Уельсу в Кардіффі. За словами куратора відділу палеонтології Національного музею Уельсу Сінді Гауеллс, більшість колекцій Лавернока датується 19 століттям, до того ж багато ділянок кісткового шару насправді збирали протягом багатьох років.

Під час нового дослідження вчені зробили два відкриття. По-перше, їм вдалося виявити останки остеодерми плакодонта, які відносно рідкісні у Великій Британії. По-друге, вони виявили єдину горлову кістку целаканта. Одні тільки ці дві скам’янілості допомагають скласти ширшу картину того, як могли виглядати валлійські дракони насправді.

За словами співавтора дослідження, професора Майкла Бентона, вони з колегами ідентифікували рештки великої тварини, схожої на платоозавра, а також кілька кісток, які, ймовірно, належали хижому тероподу. Крім того, команда змогла визначити ключові види мілководних морів і визначила відносну важливість кожного з них.

Успіх in UA

Підписуйтесь на нас в Google Новини, Telegram, Facebook, а також Instagram.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *