Вчені виявили в озері Ері нові токсини, які загрожують здоров’ю

Учені з Університету Мічигану спільно з NOAA та Геологічною службою США виявили, що шкідливі цвітіння водоростей у озері Ері продукують значно більше токсичних речовин, ніж вважалося раніше.

Дослідження показало: крім добре відомого мікроцистину, у воді з’являється цілий «коктейль» біоактивних сполук, які можуть посилювати токсичний ефект одна одної, повідомляє www.futurity.org.

Від мікроцистину до нових сполук

Традиційно моніторинг зосереджувався на мікроцистинах — токсинах, що утворюються під час активного росту синьо-зелених водоростей Microcystis. Проте вчені зафіксували появу інших небезпечних речовин:

• Анабаенопептини — здатні підсилювати дію мікроцистинів.
• Аеругінозини — проявляють токсичність у клітинних дослідженнях.
• Аеруцикламіди — з’являються на пізніх стадіях цвітіння.

Ці сполуки формують багатокомпонентну систему, яку дослідники назвали «забороненим супом».

Сезонні фази цвітіння

Науковці простежили три ключові етапи розвитку цвітіння:

• Фаза 1: надлишок азоту стимулює вироблення мікроцистинів.
• Фаза 2: виснаження азоту спричиняє появу анабаенопептинів та інших сполук.
• Фаза 3: наприкінці сезону домінують аеруцикламіди.

Таким чином, токсичність води змінюється протягом літа, що ускладнює прогнозування ризиків.

Загроза для здоров’я та екосистем

Дослідження в Environmental Toxicology підтвердило: анабаенопептини можуть бути не менш небезпечними, ніж мікроцистини. Це означає, що нинішні системи моніторингу, які зосереджені лише на одному токсині, не відображають реальної картини.

«Ми маємо справу з багатокомпонентною токсичною системою, яка може бути значно небезпечнішою, ніж ми думали», — зазначають автори дослідження.

Читайте також: Науковці визначили, як динозаври нейтралізували токсини в своїх організмах

Виклики майбутнього

Зміни клімату та надмірне надходження поживних речовин із сільськогосподарських угідь лише поглиблюють проблему. Вчені закликають розширити спектр моніторингу та створити нові моделі оцінки ризиків для великих озер. Це критично важливо для безпеки питної води, рибальства та рекреаційного використання водойм.