Раніше було логічно припускати, що планети ближче до Сонця формуються першими через вищу концентрацію матеріалу, але сучасні моделі показують складніші процеси, пише Успіх in UA.
Наприклад, турбулентність у протопланетному диску, взаємодія між газом і пилом, а також гравітаційний вплив великих планет могли значною мірою впливати на порядок їх народження.
Цікаво, що ці нові дані можуть змінити наші уявлення не лише про Сонячну систему, а й про екзопланети. Якщо формування планет залежить від локальних умов у диску, то це може пояснити деякі дивні екзопланетні системи, де газові гіганти обертаються дуже близько до своїх зірок.
Формування Сонячної системи почалося понад 4,5 мільярда років тому, коли з хмари газу і пилу виникло наше Сонце. Після цього залишковий матеріал перетворився на величезний диск — так званий протопланетний диск, у якому з часом з дрібних частинок почали формуватися більші тіла.
Спочатку це були пилові зерна, потім — галька, каміння й, зрештою, об’єкти планетарного масштабу. Цей тривалий процес називається акрецією і саме завдяки йому з’явилися всі об’єкти Сонячної системи — від планет до астероїдів, повідомляє obozrevatel.
Цікаво, що середовище в диску було нерівномірним: ближче до Сонця було занадто гаряче для утворення льоду, а ось за межами так званої “снігової лінії” — в районі нинішнього поясу астероїдів — вже могли формуватися об’єкти з льоду. Саме це сприяло швидкому формуванню гігантських планет — Юпітера, Сатурна, Урана та Нептуна. Завдяки наявності великої кількості льоду та газу вони зросли значно швидше і стали першими повноцінними планетами системи.
Сучасні астрономи вважають, що Юпітер і Сатурн сформувалися першими — менш ніж за кілька мільйонів років. Далі з’явилися Уран і Нептун — їм знадобилося до 10 мільйонів років. А от внутрішні планети — Меркурій, Венера, Земля й Марс — утворювалися найдовше: їхній процес формування міг тривати понад 100 мільйонів років через меншу кількість матеріалу поблизу Сонця.
Та час народження — не єдине, що формувало планети. Важливим виявився і рух гігантських світів після їхнього утворення. Наприклад, Юпітер спочатку рухався ближче до Сонця, а Нептун — далі від нього. Це призвело до масштабних змін у диску: деякі об’єкти було знищено, інші виштовхнуто до поясу Койпера або на орбіти сучасних планет. Саме Юпітер, своєю гравітацією, фактично “прибрав” зайві об’єкти з майбутньої орбіти Землі та допоміг нашій планеті опинитися в так званій “зоні життя”, де можливе існування води в рідкому стані.
Читайте також: Науковці виявили найменшу галактику у Всесвіті
Якби гіганти не рухались так, як це сталося, Земля могла б не сформуватись або розташуватись надто близько чи далеко від Сонця. У такому випадку життя, яким ми його знаємо, могло б ніколи не виникнути. Отже, відповідаючи на питання: планети не формувалися строго за віддаленістю від Сонця. Першими з’явилися найбільші — Юпітер і Сатурн, потім — Уран і Нептун, а наймолодшими стали Меркурій, Венера, Земля і Марс. І хоча між ними пройшло близько 90 мільйонів років — у масштабах космосу це лише мить.
Залишити відповідь