В палеонтології вже давно точаться дискусії щодо стану популяції динозаврів безпосередньо перед падінням астероїда 66 мільйонів років тому, пише Успіх in UA.
Одні вчені вважають, що динозаври процвітали в той фатальний весняний день, інші ж припускають, що їхня чисельність вже скорочувалася, а космічний камінь лише завдав остаточного удару, повідомляє www.obozrevatel.com.
Щоб розібратися в цьому питанні, міжнародна група дослідників провела ретельний аналіз скам’янілостей, знайдених у Північній Америці, охоплюючи період у 18 мільйонів років, що передував масовому вимиранню наприкінці крейдяного періоду. Результати цього нового дослідження, підтверджують зростаючу кількість доказів того, що динозаври почувалися досить добре до смертоносного зіткнення з астероїдом.
Однак, якщо спиратися лише на кількість доступних для вивчення скам’янілостей того часу, яких налічується понад 8000, можна зробити висновок, що розмаїття видів динозаврів досягло свого піка приблизно 75 мільйонів років тому, а потім спостерігалося поступове зменшення протягом 9 мільйонів років, що передували падінню астероїда.
Провідний автор дослідження, науковий співробітник палеонтології Університетського коледжу Лондона, Кріс Дін, зазначає, що головна проблема полягає в достовірності літопису скам’янілостей. За його словами, ще з 1970-х років вчені усвідомлювали, що літопис скам’янілостей не є абсолютно точним і може бути упередженим відображенням минулого.
Для того, щоб отримати чіткіше уявлення про події, що відбувалися напередодні загибелі динозаврів, Дін та його колеги застосували статистичний підхід, відомий як моделювання зайнятості. Цей метод, який широко використовується в сучасній екології та охороні природи, дозволяє оцінити ймовірність присутності певного виду на досліджуваній території, враховуючи можливість того, що він міг бути пропущений або не виявлений під час пошуків.
За словами Діна, це дослідження стало першим випадком застосування такого підходу для вивчення динозаврів у такому великому масштабі. Він також додав, що впровадження нових технік є складним завданням, і висловив упевненість, що це дослідження не стане останнім словом у цій дискусії.
У рамках нового дослідження вчені зосередили свою увагу на чотирьох основних родинах динозаврів: Ankylosauridae (панцирні рослиноїдні динозаври, такі як анкілозавр), Ceratopsidae (великі трирогі травоїдні, включаючи трицератопса), Hadrosauridae (качкодзьобі динозаври) та Tyrannosauridae (м’ясоїдні, такі як тиранозавр рекс).
За словами Діна, вибір цих більших груп був зумовлений необхідністю отримання більшого обсягу даних для аналізу. Дослідники об’єднали всю Північну Америку у велику просторову сітку, визначивши місця, де були знайдені скам’янілості, а також кількість разів, коли проводилися пошуки в кожному з цих місць.
Зібрана інформація була завантажена в комп’ютерну модель, після чого Дін та його колеги порівняли фактично знайдені скам’янілості з тими, які передбачала модель. Результати показали певну невідповідність між цими двома наборами даних. Модель припустила, що протягом досліджуваного 18-мільйонного періоду часу частка території, яку ймовірно займали ці чотири групи динозаврів, залишалася в цілому стабільною. Це свідчить про те, що їхня потенційна зона проживання не зменшувалася, а ризик вимирання залишався відносно низьким.
Одним із факторів, який міг спотворити справжню картину розмаїття динозаврів, була недостатня кількість гірських порід, що виходили на поверхню Землі протягом цього часового проміжку. Це, відповідно, обмежувало доступність скам’янілостей для сучасних палеонтологів. Співавтор дослідження, Альфіо Алессандро К’яренца з Університетського коледжу Лондона, пояснює, що видиме зменшення кількості видів динозаврів, ймовірно, є результатом зменшення вікна відбору проб, спричиненого геологічними змінами в пізньомезозойських шарах, що містять викопні рештки, такими як тектонічні процеси, підняття гір та відступ рівня моря, а не фактичними коливаннями біорізноманіття.
К’яренца також підкреслив, що динозаври, ймовірно, не були неминуче приречені на вимирання наприкінці мезозою. На його думку, якби не падіння астероїда, вони цілком могли б продовжувати співіснувати на планеті зі ссавцями, ящірками та їхніми сучасними нащадками – птахами. Дослідження також допомогло підкреслити важливість розуміння потенційних упереджень, які можуть впливати на інтерпретацію вченими справжньої динаміки різноманітності динозаврів, що призвела до їхнього вимирання.
Читайте також: Вчені з’ясували, якого кольору насправді були динозаври
Палеонтолог з Університету Калгарі Дарла Зеленицький, яка не брала участі в дослідженні, зазначила, що через особливості гірських порід палеонтологи натрапляли на труднощі у виявленні динозаврів і, відповідно, в розумінні особливостей їхнього розмаїття в період безпосередньо перед масовим вимиранням. Вона додала, що результати дослідження мають сенс, оскільки відомо про існування упереджень, пов’язаних з літописом гірських порід, які можуть приховувати справжні біологічні закономірності. Чим більше гірських порід відкрито на поверхні, тим вища ймовірність знаходження в них скам’янілостей динозаврів, що сприяє кращому розумінню їхньої різноманітності.
Професор палеонтології хребетних Брістольського університету Майк Бентон назвав статтю “ретельною та детальною”, але висловив думку, що вона не доводить відсутність зменшення розмаїття динозаврів перед вимиранням. Попередні роботи Бентона свідчили про те, що динозаври перебували в занепаді ще до падіння астероїда. Він також зазначив, що поточна стаття припускає, що видиме “зменшення” може бути статистичним артефактом, але, на його думку, це зменшення може бути цілком реальним або ж пояснюватися недостатньою кількістю даних для аналізу.
Залишити відповідь