Архітектурно-археологічна експедиція Інституту археології НАН України продовжує дослідження середньовічного могильника Острів у Пороссі. Цього сезону науковці зафіксували виняткову знахідку — жіноче поховання з багатим набором прикрас, що належать до давньоруського культурного кола.
Небіжчицю поклали випростано на спині, з витягнутими кінцівками. Завдяки доброму стану комплексу вдалося відтворити основні елементи її вбрання та прикрас, повідомляє Острів археологічний.
Прикраси та унікальні артефакти
Біля черепа археологи знайшли намисто із золотоскляних намистин та дві монети-дирхеми, використані як підвіски. Для могильника Острів це перший випадок подібної знахідки. Монети виявилися сильно затертими, що може свідчити про їхнє тривале використання ще до поховання. Імовірно, вони виконували роль родинних реліквій, які передавалися з покоління в покоління.
Ліворуч від черепа лежало скроневе кільце з трьома срібними зернистими намистинами дреговичського типу. На пальцях руки виявлено бронзові персні — псевдовитий і витий, а також скляний перстень. Останній артефакт є першою подібною знахідкою на пам’ятці.
Датування та культурний контекст
За набором прикрас поховання попередньо датується другою половиною XI — першою половиною XII століття. Комплекс демонструє поліетнічний характер громади Поросся, де поєднувалися різні культурні традиції.
Якщо ранні поховання часто містили речі балтського кола, то цей випадок свідчить про слов’янський компонент. Це може означати трансформацію матеріальної культури: представники вищого соціального статусу дедалі частіше користувалися прикрасами, поширеними у давньоруському середовищі. Водночас традиція ховати небіжчиків із особистими речами залишалася незмінною.
Основні знахідки поховання:
- Намисто із золотоскляних намистин
- Дві монети-дирхеми як підвіски
- Скроневе кільце дреговичського типу
- Бронзові персні — псевдовитий і витий
- Скляний перстень
Читайте також: Десятий сезон проєкту «Острів – Старі Сухоліси» у Київській області.
Значення відкриття
Такі комплекси дозволяють глибше зрозуміти етнокультурні процеси у Пороссі XI–XII століть. Вони підтверджують, що регіон був місцем активного культурного перетину, де формувалися нові соціальні й матеріальні практики.
Залишити відповідь