Завдяки революційному науковому відкриттю дослідники вперше успішно реконструювали мітохондріальний геном європейського волохатого носорога, пише Успіх in UA.
Ця давня істота, яка блукала Євразією в епоху плейстоцену і вимерла близько 10 000 років тому, давно інтригує вчених. Досі всі наявні генетичні дані походили від сибірських шерстистих носорогів, що залишало прогалину в нашому розумінні європейських популяцій.
Щоб заповнити цю прогалину в знаннях, Пітер Сібер та його команда використали незвичайне джерело: скам’янілі фекалії, також відомі як копроліти. Ці стародавні екскременти, хоч і мають дещо непривабливий вигляд, відкривають безцінне вікно в генетику доісторичних істот, повідомляє focus.ua.
У цьому випадку дослідники вивчали скам’янілі екскременти хижака — печерної гієни. З нього їм вдалося виділити ДНК європейського волохатого носорога і сконструювати мітохондріальний геном, що є визначним досягненням.
Мітохондріальні геноми, або мітогеноми, — це генетичні матеріали, що містяться в мітохондріях, так званих “силових установках клітини”. На відміну від ядерної ДНК, мітогеноми успадковуються лише від матері організму і є надзвичайно стійкими, що робить їх корисними для відстеження генетичного походження.
Дослідження не лише дозволило зібрати мітогеноми волохатого носорога, але й реконструювати мітогеноми печерної гієни. Це дозволило поглянути на динаміку популяцій обох видів і пролити світло на їхню історію.
“Виявлення мінливості в мітохондріальних лініях [волохатих носорогів] вказує на те, що динаміка популяції в широкому ареалі могла бути дуже складною, — пояснив Сібер. — Нам, звичайно, потрібно набагато більше даних з різних місць по всій Європі, щоб зробити остаточні висновки про динаміку популяції та екологію цього виду”.
Генетичні послідовності, отримані з давньої ДНК, мають ознаки значної деградації, що може обмежити обсяг дослідження. А проте науковці вважають, що вони, можливо, знайшли докази популяційної дивергенції близько 450 000 років тому.
Мітогеноми європейських волохатих носорогів відрізняються від їхніх сибірських аналогів, що вказує на розкол їхніх популяцій приблизно в той час, коли скам’янілості шерстистих носорогів почали з’являтися в Європі.
Читайте також: Вчені реконструювали зовнішність найпершої жінки Homo Sapiens
Ці знахідки не лише пропонують захопливий погляд на наше давнє минуле, але й актуальні сьогодні, особливо в контексті нинішньої кліматичної кризи. Пітер Сібер припускає, що розуміння динаміки популяцій вимерлих видів, яка може бути спричинена зміною клімату, може допомогти нам спрогнозувати майбутнє теперішніх популяцій диких тварин.
По суті, це дослідження надає цінну інформацію про генетичну історію європейського волохатого носорога та печерної гієни, прокладаючи шлях до кращого розуміння давніх екосистем нашої планети й потенційно спрямовуючи наші зусилля на збереження сучасного біорізноманіття у світі, що змінюється.
Залишити відповідь