Світлі плями на червонуватій поверхні Марса стали новим доказом того, що частини планети колись мали вологий клімат, пише Успіх in UA.
Марсохід NASA Perseverance ідентифікував незвичні білі вкраплення в камінні як каолін – глину, багату на алюміній. На Землі такий тип мінералу формується, коли тривалі періоди сильних злив поступово вимивають інші речовини з гірських порід та осаду, залишаючи лише очищений матеріал, повідомляє 24tv.ua.
Дослідження очолив Адріан Броз з Університету Пердью спільно з професоркою платології Брайоні Горган, яка бере участь у плануванні місії Perseverance.
За словами Горган, такі породи є одними з найважливіших зразків, які коли-небудь спостерігалися з орбіти, адже для їхнього утворення потрібні специфічні умови. Необхідно так багато води, що це вказує на стародавній теплий і вологий клімат, де дощі йшли протягом мільйонів років.
Адріан Броз додає, що на Землі каолінова глина найчастіше зустрічається в тропічних лісах. Тому наявність цього мінералу на нині безплідному й холодному Марсі свідчить про те, що води там колись було значно більше.
Фрагменти каоліну, від дрібних камінців до великих валунів, стали новим аргументом у дискусії про кліматичне минуле планети. Ранній аналіз за допомогою інструментів SuperCam і Mastcam-Z дозволив порівняти марсіанські зразки із земними аналогами. Броз зіставив дані з Марса з породами, знайденими поблизу Сан-Дієго (Каліфорнія) та в Південній Африці, і виявив разючу схожість.
Читайте також: Вчені визначили, чи дійсно на Марсі колись були умови для життя
Науковці також розглянули альтернативну версію: каолін може утворюватися в гідротермальних системах, коли гаряча вода вимиває породу. Однак цей процес залишає інший хімічний підпис, ніж вимивання дощем за помірних температур. Дані вказують саме на сценарій з опадами.
Проте залишається загадка: звідки взялися ці камені? Світлі породи трапляються на шляху ровера в кратері Єзеро, який колись був величезним озером, але очевидного джерела поруч немає. Горган припускає, що їх могло принести річкою, яка формувала дельту, або ж закинути в кратер внаслідок удару метеорита.
Хоча супутники фіксували великі поклади каоліну в інших частинах Марса, саме ці розкидані камені наразі є єдиним безпосереднім доказом “мокрої” історії планети. Це підтверджує, що Марс колись міг бути придатним для життя середовищем.
Залишити відповідь