На південному сході Туреччини, серед кам’янистих пагорбів Шанлиурфи, археологи відкрили понад 30 підземних жител, що належали одній із найдавніших осілих громад людства, пише Успіх in UA.
Комплекс Карахантепе, частина проєкту «Таш Тепелер», змінює уявлення про неолітичний побут — показуючи, як понад 11 тисяч років тому люди не лише будували монументи, а й створювали стабільні домівки, повідомляє arkeonews.
Під керівництвом професора Неджмі Карула дослідники виявили житла, висічені в скелі, з органічною, овальною формою. Їхнє планування нагадує стільникову структуру — щільну, взаємопов’язану, що свідчить про тісну громаду. Всередині — кам’яні підлоги, вогнища, ніші для зберігання, платформи для подрібнення — усе, що потрібно для щоденного життя.
Ці будинки не були тимчасовими укриттями. Їх будували з розрахунком на тривале проживання, з увагою до тепла, захисту та соціальної взаємодії. Деякі з них містили стоячі камені — ознаку того, що навіть побут мав духовне значення. Коли житла залишали, їх засипали землею, а кам’яні стовпи навмисно повалювали — ритуальний жест, що символізував завершення епохи.
Археологи застосували метод флотації, щоб виявити мікроскопічні залишки рослин. Це дозволило встановити, що мешканці обробляли дикі зернові та бобові — можливо, перші кроки до землеробства. Жорна, знайдені в житлах, зберегли сліди того, що саме мололи й споживали.
На відміну від ритуального Гьобеклі-Тепе, Карахантепе демонструє побутову сторону неоліту. Тут архітектура, їжа та довкілля поєдналися в перші справжні домогосподарства. Це місце — не просто археологічна пам’ятка, а свідчення того, як люди почали жити разом, ділитися ресурсами та формувати спільноту.
Карахантепе — це не лише кам’яні стіни. Це перші кроки до дому, до «ми», до спільного життя. Тут, у висічених просторах, народжувалась не лише архітектура, а й соціальна тканина — зв’язки, турбота, ритуали, їжа. Це місце показує, що цивілізація починається не з храму, а з вогнища, біля якого збираються люди.
Читайте також: У Туреччині виявили стародавні написи, створені мовою, якої не існує
Кожна платформа для подрібнення, кожна ніша для зберігання — це не просто функція, а прояв людського бажання створити щось тривале. І хоча час стер багато слідів, Карахантепе досі говорить: про тепло, про співпрацю, про початок.
Залишити відповідь