У результаті недавнього відкриття на півночі Саудівської Аравії вченими було виявлено сім стародавніх людських слідів, можливо, найстаріших з відомих на Аравійському півострові, пише Успіх in UA.
Ці сліди, вік яких оцінюють приблизно в 115 000 років, були знайдені в доісторичній грязьовій ямі, яка колись слугувала вируючим озером, що приваблювало як людей, так і тварин. Таке незвичайне місце їхнього розташування поставило вчених у глухий кут, адже там не повинно було їх бути, повідомляє focus.ua.
Дивна археологічна знахідка знаходиться в місці, яке арабською називається іронічно “слід”, в посушливій пустелі Нефуд. Унікальні умови зберегли ці сліди поряд із безліччю слідів тварин, даючи змогу отримати рідкісне уявлення про пересування ранніх Homo sapiens.
Збереження цих слідів суперечить типовому швидкому руйнуванню, що спостерігається на мулистих ділянках, де дрібні деталі губляться протягом декількох днів. Ці сліди, а також геологічний та екологічний контекст дали змогу вченим з точністю визначити часовий період їхньої появи там. Дослідники віднесли сліди до Homo sapiens, виключивши Homo neanderthalensis на підставі розміру та археологічних даних про міграційні процеси.
Результати їхнього дослідження свідчили про короткочасне перебування людини на озері Алатар, імовірно, в якості зупинки для отримання води під час посушливої фази останнього міжльодовикового періоду. Подібні збережені в багнюці реліквії повторюють інші незвичайні знахідки в історії. Схожі природні явища зберегли організми в таких місцях, як сланці Берджеса, де грязьові зсуви уклали в собі деякі з найбільш ранніх форм життя на Землі.
Інший приклад — майже ідеальне збереження нодозавра, виду динозаврів, який потрапив до рук учених завдяки холодному океанічному бруду. Ці випадки підкреслюють загальну критичну роль бруду в збереженні давньої історії та слідів організмів.
Читайте також: У Замбії знайшли сліди обробки дерева віком майже 500 тисяч років
Роль же самого озера Алатар як доісторичного міграційного вузла важлива не тільки для людських слідів у цьому регіоні. Екосистема цього району підтримувала безліч великих тварин, створюючи природний коридор для різних їхніх видів. На відміну від інших археологічних пам’яток, у цьому місці відсутні сліди знарядь праці або полювання, що дає змогу припустити, що воно слугувало переважно для зупинки на відпочинок, а не для поселення.
Ще цікавішою цю знахідку робить вивчення міграційних процесів вченими, яке показує, що подібні сліди можуть представляти ранніх Homo sapiens, які орієнтуються в умовах мінливого клімату. Коли умови на Землі змінилися в бік льодовикового періоду, що насувається, ці перехідні спільноти адаптували свої пересування, залишивши після себе ці рідкісні відбитки, перш ніж природні опади поховали їх на тисячоліття.
Залишити відповідь