Дослідники виявили архітектурне диво кам’яного віку, що ховається у Балтійському морі, пише Успіх in UA.
Вважається, що цій мегаструктурі, яка розташована на глибині 21 метр (69 футів) в німецькій Мекленбурзькій затоці, понад 10 000 років. Його довжина становить майже кілометр (0,62 милі). Структура складається з великих каменів, які були продумано розміщені.
Вважається, що стіна, яка може бути найбільшою мегаструктурою кам’яного віку в Європі, була побудована близько 11 000 років тому, щоб скеровувати північних оленів у місця, де їх легше вбити.
Німецька дослідницька група на чолі з геофізиком Якобом Гірсеном з Кільського університету припускає, що споруда була частиною стіни, яку стародавні мисливці-збирачі використовували для полювання. Конструкцію назвали Blinkerwall, повідомляє arkeonews.net.
Дослідники використовували комбінацію кораблів і підводних безпілотних літальних апаратів, щоб досліджувати територію, збираючи дані про форму та розмір давно втраченої споруди. Велика кількість скель, а також їхнє впорядковане розміщення підказали дослідникам, що утворення не було створено природними процесами.
Тектонічні рухи, ерозія та зміни клімату, включаючи рівень моря та зледеніння, сприяли поступовому зміщенню ландшафту Землі з часом, в результаті чого море поглинуло численні прибережні поселення та споруди. Технологічний прогрес тепер зробив можливим виявити ці втрачені структури.
Blinkerwall був зведений на суші приблизно через 10 000 років після закінчення останнього льодовикового періоду. Однак його остаточно затопило через підвищення рівня моря десь між 8600 і 8000 роками до нашої ери.
Дослідження вказує на 1670 каменів, розташованих на ділянці довжиною 971 метр (3186 футів), причому кожен камінь має менше метра у висоту і 2 метри в ширину. Тож команда вважає, що конструкцію було побудовано шляхом з’єднання великих каменів, які були надто важкими, щоб рухатися, з меншими каменями, які можна було зсунути.
Дослідники виключають можливість використання Blinkerwall як рибної греби або берегової оборони, оскільки структура не відповідає вимогам для цих цілей, незважаючи на її близькість до стародавньої берегової лінії чи болота. Натомість вони припускають, що стіна могла бути використана для загону великих тварин, таких як північні олені чи бізони, для полювання.
Читайте також: В Ізраїлі реконструювали битву за стародавнє юдейське місто, яка відбулася 2700 років тому
Член команди Марсель Брадтмеллер, археолог з Університету Ростока, вважає, що його, ймовірно, зробили мисливці-збирачі, що належать до так званої культури Конгемозе, названої на честь місця в Данії, де були знайдені такі артефакти, як кам’яні знаряддя.
Конгемоська культура (Kongemosekulturen) була мезолітичною культурою мисливців-збирачів у південній Скандинавії бл. 6000 р. до н.е.–5200 р. до н.е.
Подібні низькі стіни, також відомі як пустельні повітряні змії, були виявлені під Великими озерами в Північній Америці, а також у багатьох місцях по всій Африці та на Близькому Сході. Деякі з них досягають довжини до 5 кілометрів, і зараз загальновизнано, що їх використовували для полювання.
Залишити відповідь