Протягом десятиліть панувала одна теорія про те, що змусило предків сучасних людей випрямитися і піти на двох ногах : вони покинули густі ліси й вийшли на відкриті савани, де їм потрібно було швидко пересуватися у пошуках їжі, пише Успіх in UA.
Але нове дослідження, проведене вченими з Інституту еволюційної антропології Макса Планка, перевертає цю ідею, повідомляє tsn.ua.
Дослідники вивчали шимпанзе, що живуть у сухих, відкритих лісах Танзанії, які дуже схожі на стародавні середовища існування наших предків. На подив учених, ці шимпанзе проводили на деревах стільки ж часу, скільки й ті, що живуть у густих тропічних лісах. Ба більше, вони часто пересувалися гілками, стоячи на двох ногах і тримаючись за сусідні гілки для рівноваги.
«Протягом десятиліть вважалося, що прямоходіння виникло тому, що ми спустилися з дерев і мали ходити по відкритій савані», — каже антропологиня Інституту Макса Планка Ріанна Драммонд-Кларк.
Така поведінка наштовхнула вчених на думку, що наші пращури також могли практикувати прямоходіння, коли ще жили на деревах. Замість того, щоб бути змушеними спускатися на землю, вони, ймовірно, вже мали певні навички ходьби на двох ногах, що допомагало їм збирати їжу.
Поступова зміна клімату, яка перетворила густі ліси на відкриті савани, змусила наших предків шукати їжу на більших відстанях. Але замість того, щоб «з нуля» вчитися ходити, вони вже мали досвід, набутий на деревах. Можливо, гілки діяли як «колеса-стабілізатори» на велосипеді, допомагаючи їм вдосконалювати двоногу ходу.
«Ми припускаємо, що наша двонога хода продовжувала розвиватися на деревах навіть після переходу до життя у відкритому середовищі», — пояснює Драммонд-Кларк.
Це дозволило їм швидше адаптуватися до нових умов, знаходити нові джерела їжі і, зрештою, вийти за межі одного континенту.
Читайте також: Вчені змінили уявлення про еволюцію прямоходіння
Отже, наша здатність ходити прямо — це не просто адаптація до життя на землі, а, можливо, навичка, яку ми тренували, коли були ще «господарями» дерев.
Залишити відповідь