Двоє фізиків з Університету Квінсленда в Австралії нещодавно запропонували модель для вивчення гіпотетичних подорожей у часі, пише Успіх in UA.
Вони доопрацювали так звану теорію Алькуб’єрре, згідно з якою у космосі можна переміщатися з надсвітловою швидкістю, повідомляє tsn.ua.
Однак, понад 30 років тому мексиканський фізик-теоретик Мігель Алькуб’єрре запропонував теоретичне вирішення цієї проблеми за допомогою варп-двигуна, який викривляє простір-час.
Двигун Алькуб’єрре створює свого роду міхур навколо космічного корабля, стискає простір-час перед кораблем і розширює його позаду нього. Таким чином космічний корабель залишається нерухомим, а переміщається сама бульбашка з надсвітловою швидкістю.
У новому дослідженні фізики запропонували подорожувати в часі, використовуючи дві «бульбашки Алькуб’єрре» або особливий випадок обертового простору-часу.
Дослідники використали ідею математика Курта Геделя про простір-час, що допускає замкнуті часоподібні криві. Ця ідея є частиною особливого рішення стійкої системи рівнянь Альберта Ейнштейна.
Читайте також: Науковці визначили тривалість подорожі до інших планет Сонячної системи
У дослідженні вчені стабілізують один вимір простору-часу Алькуб’єрре, прив’язуючи його до координат у бульбашці, перетворюючи замкнені часоподібні криві на складні фігури, звані геодезичними колами.
За словами вчених, такі замкнуті часоподібні криві ідеально підходять для вивчення ситуацій, у яких частинка взаємодіє зі своїм минулим або майбутнім «я» і може слугувати майданчиком для дослідження класичних і квантових моделей подорожей у часі в рамках загальної теорії відносності.
Залишити відповідь