Вчені виявили предка людини, який мав чотири ока

У Китаї на берегах озера Дяньчі вчені знайшли надзвичайні викопні рештки, які перевертають наше уявлення про еволюцію хребетних.

Йдеться про два види безщелепних риб — міллокунмінгідів, що жили понад 518 мільйонів років тому. Ці найдавніші відомі хребетні мали не лише звичну пару очей, а й додаткову — другу пару, розташовану на верхній частині голови, повідомляє www.newscientist.com.

Сенсаційне відкриття китайських палеонтологів

Команда під керівництвом Пейюна Цуна з Університету Юньнань досліджувала знахідки між 2019 та 2024 роками. Викопні рештки збереглися настільки добре, що дозволили вченим детально вивчити будову черепа та органів зору цих риб. Саме завдяки цьому стало зрозуміло: у міллокунмінгідів було чотири очі, що робить їх унікальними серед ранніх хребетних.

Еволюційне значення додаткових очей

Друга пара очей, за припущеннями дослідників, поступово трансформувалася у сучасних тварин у шишкоподібну залозу (пінеальну залозу). У людини вона відповідає за вироблення мелатоніну та регуляцію біологічних ритмів, зокрема циклу сон–бадьорість. Таким чином, ми й сьогодні носимо в собі «сліди» цієї давньої еволюційної інновації.

Чому це відкриття важливе для науки

Цей факт доводить, що вже на початку кембрійського періоду хребетні експериментували з різними сенсорними системами. Додаткові очі могли допомагати у навігації та орієнтації в навколишньому середовищі, а згодом перетворилися на орган, який став ключовим для регуляції внутрішніх процесів у сучасних тварин.

Основні висновки відкриття

• Міллокунмінгіди — найдавніші відомі хребетні, що жили 518 млн років тому.
• Вони мали дві пари очей — загальну та додаткову.
• Друга пара очей еволюціонувала у пінеальну залозу.
• Люди й досі мають цей орган, який регулює сон та біоритми.
• Відкриття змінює наше розуміння еволюції сенсорних систем.

Читайте також: Вчені довели, що еволюція робить котів та собак схожими

Науковці планують продовжити аналіз знахідок, використовуючи сучасні методи томографії та 3D-реконструкції. Це допоможе точніше зрозуміти, як саме відбувалася трансформація додаткових очей у шишкоподібну залозу та які інші еволюційні «експерименти» могли мати місце у ранніх хребетних.