Палеонтологи зі США представили зразок динозавра з качиним дзьобом, м’ясиста поверхня якого залишилася недоторканою, пише Успіх in UA.
В матеріалі зазначається, що муміфікований зразок динозавра, який жив приблизно 66 мільйонів років тому, зберіг дрібні деталі луски та копит, повідомляє www.unian.ua.
Додається, що це стало можливим завдяки процесу, який називається “глиняне формування”, під час якого зовнішня м’ясиста поверхня динозавра була збережена над скелетом після поховання за допомогою тонкої глиняної маски товщиною не більше 1/100 дюйма.
Видання поділилося, що вчені з Чиказького університету використовували ряд методів візуалізації, щоб відтворити зовнішній вигляд тварини за життя, від високого гребеня над шиєю і тулубом до ряду шипів над хвостом і копит, що покривали пальці ніг.
Зазначається, що у поєднанні з викопними слідами, зовнішній вигляд качконосого динозавра став доступним на рівні деталізації, якого раніше ніколи не було.
В матеріалі вказується, що старший автор дослідження, доктор наук Пол Серено, професор біології організмів та анатомії Чиказького університету разом зі своєю командою переніс місця в східно-центральній частині штату Вайомінг, де на початку 20 століття було виявлено кілька відомих мумій динозаврів.
В прес-релізі йдеться, що команда нанесла на карту компактну “зону мумій” і розкопала дві нові мумії едмонтозаврів — пізнього підлітка і раннього дорослого. Обидва види мали великі суцільні ділянки збереженої зовнішньої поверхні шкіри.
Старший автор дослідження поділився, що ці мумії динозаврів не схожі на мумії, знайдені в Єгипті чи інших місцях. Він додав, що в обох зразках мумій динозаврів шкіра, шипи та копита не збереглися як тканини, а як субміліметрова глина, що утворилася на поверхні туші незабаром після поховання.
“Це маска, шаблон, глиняний шар, настільки тонкий, що його можна здути. Він прилип до зовнішньої частини туші завдяки випадковому збігу обставин, що сприяли його збереженню”, – розповів науковець.
Також команда використовувала засоби візуалізації, такі як лікарняні та мікро-КТ-сканування, тонкі зрізи, рентгенівську спектроскопію, аналіз глини та дослідження місця знахідки. Цей процес допоміг їм зрозуміти, як відбулося це унікальне збереження. Згодом органічний матеріал розклався, а скелет під ним скам’янів протягом більш тривалого часу.
Команда повинна була очистити скам’янілість, щоб виявити м’яку, тонку як папір глиняну межу. Потім вони використовували 3D-візуалізацію поверхні, комп’ютерну томографію та сучасні відбитки, щоб дослідити м’яку анатомію, охарактеризувати осади всередині та зовні мумії та вписати копита назад у відбиток.
Читайте також: Вчені з’ясували, наскільки швидко насправді могли пересуватися динозаври
Однією з найцікавіших знахідок усього процесу були копита скам’янілого динозавра. Команда використовувала комп’ютерну томографію ніг мумії та 3D-зображення найкраще збереженого відбитка лапи качкодзьоба з того ж періоду. На відміну від передньої частини стопи, яка торкається землі тільки копитами, задні ноги мають м’ясисту п’яткову подушку за копитами.
Залишити відповідь