Історикиня Розі Гард дала відповідь, як жінки 18 століття створювали свої величезні зачіски, коли не існувало ні спеціальних засобів, ні приладів, пише Успіх in UA.
За її словами, пасмо вологого волосся або волосся, змащеного спеціальною «помадою» (не для губ, а ароматним засобом з масел і, ймовірно, інших натуральних компонентів — ред.), накручували на трикутний шматок паперу, який залишали на ніч або притискали гарячими прасувальними щипцями. Коли папір знімали, локони спереду розчісували, щоб створити об’ємний, пухнастий вигляд, а волосся на потилиці залишали падати гладкими завитками, повідомляє tsn.ua.
Його могли зібрати в хвіст, заплести в косу або підколоти. Але ця зачіска, яка була популярною у 1780-х, надавала волоссю більше об’єму по боках, а не у висоту. Це відображало перехід від дуже декоративних зачісок до природнішого стилю.
У 1790-х роках дуже популярними стали щільні локони у вигляді спіральок, тож використовували той самий метод накручування на папір — просто локони не розчісували, і вони тримали гладку форму спіральних завитків.
Ця мода зберігалася протягом 1811–1820 років. Жінки в Європі продовжували використовувати цей метод у 19 столітті, особливо у 1840-х, коли дуже тугі локони були на піку популярності. Їх називали «тканинні локони», а робилися вони за допомогою смужок тканини замість паперу, щоб отримати локони без нагрівання. Їх могли накручувати на все волосся або лише на те, яке росло навколо обличчя.
Читайте також: Вчені з’ясували, яким зачіскам та одягу надавали перевагу вікінги
Та метод із папером і тканиною був популярним і у 20 столітті у нашій країні. Багато жінок і дівчат використовували ці перевірені часом методи, оскільки вони не псували волосся і завжди добре працювали. З появою безпечних плойок та косметичних стайлінгових засобів, все стало, звісно, значно простіше.
Залишити відповідь