Дослідники вперше зафіксували на камеру рибу, яку вважали вимерлою понад 70 мільйонів років, пише Успіх in UA.
Під час занурення біля узбережжя Північного Малуку в Індонезії дайвери Алексіс Шапюї та Жюльєн Леблонд зняли рідкісні кадри живого представника виду Latimeria menadoensis — целаканта, якого часто називають «живим викопним». Це перше відео, де рибу зафіксовано у природному середовищі, що стало важливою подією для морської біології та еволюційних досліджень, повідомляє techno.nv.ua.
Целаканти вважалися вимерлими до випадкового відкриття у 1938 році біля берегів Південної Африки. Відтоді науковці ідентифікували два види: Latimeria chalumnae в західній частині Індійського океану та L. menadoensis, вперше знайдену на ринку в Сулавесі у 1997 році. Ці риби належать до групи лопатеперих, які генетично ближчі до наземних хребетних, зокрема людей, ніж до сучасних кісткових риб. Їхня еволюційна лінія простежується понад 400 мільйонів років.
Знята особина мала довжину близько 1,1 метра, а її спинний плавець залишався піднятим протягом усього спостереження — можлива ознака настороженості. Вчені припускають, що риба використовувала свої лопатепері плавці для стабілізації в холодній течії на глибині 144 метри, де температура води становила 19−20°C, що значно нижче за поверхневі показники.
Целаканти мешкають у мезофотичній зоні — глибинах від 200 до 500 метрів, де світло майже не проникає, але коралове життя ще існує. Це середовище важливе для давніх видів, які мають низький рівень розмноження та тривалі періоди розвитку. Целаканти досягають зрілості приблизно у 40 років, а вагітність може тривати до п’яти років. Їхній повільний метаболізм допомагає зберігати енергію, але водночас робить їх вразливими до змін середовища та зменшення чисельності.
Особина, яку зняли дослідники, ймовірно, відпочивала або шукала їжу. На відміну від попередніх припущень, що целаканти ховаються в печерах вдень, ця риба перебувала у відкритій воді — поведінка, яку також фіксували під час попередніх досліджень за допомогою дистанційних апаратів.
Знахідка в Малуку свідчить про те, що ареал L. menadoensis може бути ширшим, ніж вважалося раніше. До цього підтверджені популяції були лише в Сулавесі та частинах Папуа. Нове відкриття заповнює географічну прогалину та натякає на можливість існування невідомих популяцій між островами.
Однак відкриття супроводжується ризиками. Екологи попереджають, що медійна увага може спричинити неконтрольований екотуризм, що загрожує і без того вразливій популяції. Latimeria menadoensis внесено до списку вразливих видів МСОП, а африканський вид — до критично зникаючих. Промислове рибальство, забруднення пластиком і глибоководний видобуток становлять реальні загрози.
Читайте також: На Карибах знайшли скам’янілості крокодилоподібних істот віком 11 млн років
Команда Шапюї планує повернутися у 2026 році з неінвазивними інструментами, зокрема для збору зразків екологічної ДНК, щоб визначити, чи є целаканти Малуку частиною ширшої популяції або генетично відокремленими. Ці дані можуть допомогти у формуванні меж морських заповідників та сезонних обмежень на рибальство.
Міністерство морських справ Індонезії вже готує нові рекомендації щодо створення охоронних зон у глибоководних рифових екосистемах. Реалізація залежатиме від фінансування та співпраці з місцевими громадами.
Залишити відповідь