На узбережжі Західної Австралії виявили листи від двох солдатів Першої світової війни, які понад 100 років зберігалися у пляшці, пише Успіх in UA.
Місцевий житель Пітер Браун і його донька Фелісіті знайшли стару скляну пляшку Schweppes 9 жовтня на пляжі Вортон біля міста Есперанс, повідомляє life.pravda.com.ua.
Родина часто їздить туди на квадроциклах, щоб очищати берег від сміття, та під час чергового прибирання вперше натрапила на таку знахідку.
“Ми ніколи не проходимо повз навіть найменший шматок сміття. А ця маленька пляшка просто лежала собі, чекаючи, щоб її підняли,” – згадує Деб Браун, дружина Пітера.
Коли родина роздивилася пляшку ближче, то помітила всередині згорнутий аркуш паперу. Виявилося, що це листи, написані олівцем двома австралійськими солдатами – 27-річним Малькольмом Невіллом і 37-річним Вільямом Гарлі. Обидва писали свої послання 15 серпня 1916 року, всього через три дні після того, як їхній військовий корабель HMAT A70 Ballarat вийшов із порту Аделаїди, попрямувавши до Франції.
Їхній підрозділ мав підсилити 48-й батальйон австралійської піхоти, який воював на Західному фронті.
У своїх коротких, але теплих листах обидва солдати зверталися до того, хто знайде їхні слова у майбутньому. Невілл просив, щоб знайдену пляшку передали його матері Робертіні Невілл, яка жила у невеликому містечку Вілкаватт (тепер майже безлюдному).
“Ми чудово проводимо час, їжа хороша, хіба що одну страву ми поховали в морі (…) Корабель гойдає і кидає на хвилях, але ми щасливі, як Ларрі”, – писав він.
Останній вислів – це стара австралійська фраза, що означає “дуже щасливий”.
Гарлі, чия мати на той час уже померла, дозволив тому, хто знайде послання, залишити його собі.
“Нехай тому, хто знайде [послання], буде так само добре, як і нам зараз”, – писав чоловік.
На своїх листах чоловіки позначили місце перебування фразами “Десь у морі” і “Десь у затоці”, маючи на увазі Велику австралійську затоку – величезну бухту, що тягнеться від Аделаїди до Есперанса.
Доля обох чоловіків склалася по-різному. Невілл загинув у бою через рік. Гарлі був двічі поранений, вижив і повернувся додому, але у 1934 році помер від раку. За словами його родини, хвороба виникла через те, що німецькі війська застосовували отруйний газ проти піхотинців в окопах.
Деб Браун переконана, що пляшка з посланнями всі ці роки не плавала океаном, а більшість часу пролежала в піску. Та в останні місяці сильні хвилі розмили дюни біля пляжу Вортон – можливо, саме тоді послання й опинилося на поверхні. Хоча папір був вологим, напис залишився цілком розбірливим. Завдяки цьому Деб змогла знайти родичів обох солдатів і повідомити їм про знахідку.
“Пляшка виглядає так, ніби її тільки викинули в море – жодних наростів. Якби вона пролежала на сонці або у воді, папір би розсипався,” – пояснила вона.
Родини солдатів не могли повірити у те, що сталося. Енн Тернер, онука Вільяма Гарлі, розповіла, що була приголомшена знахідкою.
Читайте також: В Єрусалимі знайшли 2700-річний лист іудейському царю
“Це справжнє диво – ніби наш дідусь простягнув руку крізь час і нагадав про себе”, – сказала жінка.
А Гербі Невілл, правнук Малькольма, сказав, що ця історія об’єднала всю їхню родину.
“Він, здається, був сповнений радості, вирушаючи на війну. Дуже сумно, що все скінчилося так, що він загинув. Але який же він був чоловік!” – сказав нащадок військового.
Залишити відповідь