У Казахстані реконструювали обличчя жінки‑массагетки, яка жила 2600 років тому

Археологи та антропологи представили реконструкцію обличчя жінки з племені массагетів, похованої 2600 років тому в регіоні Аральського моря, Уйгараку, Казахстан. Масагети були іраномовним народом, спорідненим зі скіфами та саками. Їх також називали «саки тиграксауди» — «саки із загостреними капелюхами», що носили високі головні убори у фригійському стилі. Найвідомішою постаттю цього народу є цариця Томіріс, яка увійшла в історію завдяки перемозі над Кіром Великим, засновником Перської імперії Ахеменідів.

Про це йдеться на каналі Ancestral Whispers у TikTok.

Антропологічні дані та морфологія

Дослідження раннього сакського періоду в Приараллі пов’язують місцеві популяції V–IV століть до н.е. з майемірським та пазирикським етапами Алтайських гір. Водночас черепні серії демонструють спорідненість із саксько‑усунськими групами зі Східного Казахстану, Жетису та Киргизстану.

У середньому чоловічі черепи раннього сакського періоду з Приаралля мають довжину 183,5 мм, ширину 147,4 мм та двовиличну ширину 141,8 мм. Носомалярний кут становить 142,1°, а вилично‑щелепний — 135,3°. Висота орбіти — 34,1 мм, що трохи перевищує середні показники для сакських черепів інших регіонів (141,8°, 129,8° та 34,0 мм відповідно). Ці значення свідчать про більш плоский профіль обличчя та виразнішу епікантову складку. Особливо ці риси були помітні у жіночих черепах із Тагіскена та Уйгарака.

Читайте також: Вчені відтворили зовнішність «Грифонового воїна», який жив у Греції майже 3500 років тому

Історичне значення реконструкції

Реконструкція обличчя жінки‑массагетки з Уйгарака оживлює історію войовничого народу, який відігравав ключову роль у степах Центральної Азії. Вона підтверджує культурні та морфологічні зв’язки між сакськими групами Алтаю та популяціями Приаралля, а також демонструє відмінності від центрально‑ та північноказахстанських племен, що мали більше спільного з андроновцями.

Це відкриття має велике значення для науки та культури: воно дозволяє сучасникам побачити реальне обличчя жінки, яка жила понад дві з половиною тисячі років тому, і водночас допомагає зрозуміти антропологічну еволюцію індоєвропейських племен.