Вчені відтворили зовнішність жінки, яка була гончарем понад 7 тисяч років тому, пише Успіх in UA.
Про це йдеться на сторінці world_of_archeology в Instagram.
Людський скелет виявили навесні 2014 року поблизу Ландсхута в Баварії, під час розчищення землі для будівництва федеральної траси. Маршрут будівництва проходив через родючі сільськогосподарські угіддя, які, як свідчать знахідки, вже використовувалися першими фермерами близько 7300 років тому. Археологи знайшли тут сліди поселення культури лінійно-стрічкової кераміки, однієї з перших землеробських угруповань на півдні Німеччини. Колись у цій місцевості проживало кілька сотень людей – 5 неолітичних сіл, що включали 34 довгі будинки.
Археологи відкрили низку поховань, зокрема могилу жінки, якій надали умовне ім’я «Лізар». Її поховали у характерній позі з стиснутими ногами. У могилі знаходилося чотири керамічні судини, а також кістяна та кварцова гармати, що використовувалися, ймовірно, у гончарній справі. Тому дослідники вважають, що Лізар виготовляла кераміку.
Радіовуглецевий аналіз показав, що людським кісткам 7300 років – це час початку неоліту в Німеччині.
Протягом трьох років спеціалісти з різних інститутів проводили комплексні дослідження скелета Лізар. Крім того, її череп відсканували, і за 3D-моделлю знамениті реконструктори брати Кенніс відтворили портрет стародавньої жінки.
Аналіз ДНК показав, що волосся Лізар було світло-каштановим, очі – карим, а шкіра смаглявою, що приблизно відповідає сьогоднішнім жителям Центральної Італії.
Жінка перебувала в генетичній спорідненості із ранніми землеробами Балкан та сучасної Анатолії. Вона була дуже маленького зросту – 1,45 м, і дожила до старого віку, близько 65 років. Лізар багато працювала фізично у неї були міцні м’язи, і незважаючи на похилий вік, дама перебувала у добрій формі. На відміну від іншої знаменитої неолітичної людини – Еці, у Лізар не виявили майже жодних ознак артрозу. Як і інші давні люди цього часу, Лізар не переносила лактози, тобто не могла пити молоко. Відповідно до ізотопного аналізу, значну частину їжі жінки становили злаки, але загалом її раціон був досить якісним для свого часу. Судячи з утримання ізотопів стронцію, Лізар майже не покидала район, у якому її знайшли, по крайній мірі остані 10 років свого життя.
Залишити відповідь