У 1977 році NASA запустило зонди “Вояджер”, які були призначені для вивчення кордонів Сонячної системи і міжзоряного простору за її межами, проте обидва апарати покинули нашу систему, натрапивши на “стіну вогню” на її кордоні, температура якої сягає неймовірних 30-50 тисяч Кельвінів (30-50 тисяч градусів Цельсія), пише Успіх in UA.
Існує кілька способів, якими можна визначити кордон Сонячної системи. Це може бути межа, де закінчуються планети, або хмара Оорта. Ще один спосіб – визначити її як межу магнітного поля Сонця, де воно протистоїть міжзоряному середовищу, відому як геліопауза, повідомляє zn.ua.
“Сонце випускає постійний потік заряджених частинок, званих сонячним вітром, який в кінцевому підсумку проходить повз усі планети на відстані, що приблизно втричі перевищує відстань до Плутона, перш ніж його затримує міжзоряне середовище. Так утворюється гігантська бульбашка навколо Сонця і його планет, відома як геліосфера”, — пояснюють у NASA.
За межами цього простору знаходиться геліопауза.
“Межа між сонячним і міжзоряним вітром — це геліопауза, де тиск двох вітрів врівноважено. Цей баланс тиску змушує сонячний вітер розвертатися і текти по хвосту геліосфери”, — також пояснили в NASA.
25 серпня 2012 року “Вояджер-1” став першим космічним апаратом, який подолав геліосферу і перетнув геліопаузу. У 2018 році це зробив і “Вояджер-2”. Учені точно не знали, де розташована межа, але той факт, що апарати досягли її на різних відстанях, дав деякі підказки.
“Вчені очікували, що межа геліосфери, звана геліопаузою, може рухатися залежно від зміни сонячної активності, подібно до легень, які розширюються і стискаються під час дихання. Це узгоджується з тим фактом, що два зонди досягли геліопаузи на різних відстанях від Сонця”, — йдеться в заяві NASA.
Хоча чіткої межі або “стіни” не було, зонди зафіксували температуру в 30-50 тисяч Кельвінів. Тому її іноді називають “стіною вогню”. І “Вояджери” продовжують передавати дані з-за цієї стіни.
Нагадаємо, “Вояджер-2” став першим і єдиним апаратом, який досяг Урана (у січні 1986 року) і Нептуна (у серпні 1989 року). У 2018 році апарат вийшов за межі Сонячної системи.
“Сонце випускає постійний потік заряджених частинок, званих сонячним вітром, який в кінцевому підсумку проходить повз усі планети на відстані, що приблизно втричі перевищує відстань до Плутона, перш ніж його затримує міжзоряне середовище. Так утворюється гігантська бульбашка навколо Сонця і його планет, відома як геліосфера”, — пояснюють у NASA.
За межами цього простору знаходиться геліопауза.
“Межа між сонячним і міжзоряним вітром — це геліопауза, де тиск двох вітрів врівноважено. Цей баланс тиску змушує сонячний вітер розвертатися і текти по хвосту геліосфери”, — також пояснили в NASA.
25 серпня 2012 року “Вояджер-1” став першим космічним апаратом, який подолав геліосферу і перетнув геліопаузу. У 2018 році це зробив і “Вояджер-2”. Учені точно не знали, де розташована межа, але той факт, що апарати досягли її на різних відстанях, дав деякі підказки.
“Вчені очікували, що межа геліосфери, звана геліопаузою, може рухатися залежно від зміни сонячної активності, подібно до легень, які розширюються і стискаються під час дихання. Це узгоджується з тим фактом, що два зонди досягли геліопаузи на різних відстанях від Сонця”, — йдеться в заяві NASA.
Читайте також: Вчені з’ясували, на яких невидимих силах насправді тримається Всесвіт
Хоча чіткої межі або “стіни” не було, зонди зафіксували температуру в 30-50 тисяч Кельвінів. Тому її іноді називають “стіною вогню”. І “Вояджери” продовжують передавати дані з-за цієї стіни.
Нагадаємо, “Вояджер-2” став першим і єдиним апаратом, який досяг Урана (у січні 1986 року) і Нептуна (у серпні 1989 року). У 2018 році апарат вийшов за межі Сонячної системи.
Залишити відповідь