Археологи, досліджуючи викопні рештки помешкань, останки людей, гробниці та інші предмети обрядів, відкривають історію поховань різних народів, пише Успіх in UA.
Поховання – це не лише прощання з мертвими, а й глибоке відображення вірувань, страхів і уявлень про потойбіччя. Що клали в могилу, чому ховали в курганах, і як виглядали ці обряди, повідомляє rbc.ua.
Трипільці спалювали свої будинки, а ймовірно – і тіла померлих. Через це знайдено мало скелетів. Однак трапляються поодинокі ґрунтові поховання з глиняним посудом, знаряддями праці, прикрасами.
Оскільки більшість поховальних могил трипільців не знайдено, висуваються гіпотези, що небіжчики могли спалюватися, а урну з попелом виносили за межі поселень або скидали в річку.
Скіфи створювали могильні насипи (кургани) над похованнями еліти – від звичайних до чималих символічних горбів, що могли містити багато артефактів й слуг загиблих.
Померлому переважно клали зброю, посуд, коней, навіть дружин або слуг. Знамениті кургани – Чортомлик, Товста Могила.
У грецьких колоніях Північного Причорномор’я практикували як кремацію, так і інгумацію (поховання в землі). Використовували кам’яні саркофаги, урни, монети для перевізника Харона.
Стародавні слов’яни практикували кремацію, яку виконували на загальних вогнищах, а потім попіл та кістки збирали й ховали в урнах – або розсипали. Цей обряд відповідав уявленням про те, що покійному “на тому світі нічого не потрібно”.
Чорна могила на території Чернігова – це грандіозне поховання, ймовірно княжого походження. Знайдено залишки кремації, воїнів з обладунками, рабів, тварин, зброї, прикрас, монет, навіть ідола Тора – усе в трирівневому обряді, що імітує будинок для поваги померлому.
Після хрещення Русі у 988 році звичай кремації зник, замість нього прийшло поховання в землі – з тілом, покладеним у домовину.
Дослідники знаходять масові інгумації як у курганах (поганої якості виявлення), так і біля церков і монастирів, відповідно до християнської традиції.
У похованнях 9-10 ст. тіло клали в дерев’яну домовину – у багатьох випадках виявляють залишки скоб і металевих застібок (залізних цвяхів).
Голова лежить на південь або схід, ручки складені вздовж тулуба. Часто до могили клали предмети: прикраси (персні, браслети), зброю (мечі, кинджали), кераміку та монети – від слідів язичництва до християнських символів.
Читайте також: У Болгарії знайшли 2200-річне поховання фракійського воїна у церемоніальному вінку
Після занепаду Київської Русі й під впливом православної церкви, основним видом поховання стала інгумація – поховання тіла у землі без спалення. Тіло клали в домовини, часто під західну або східну орієнтацію (голова на захід), що символізувало віру у воскресіння.
Так само як і в період Київської Русі, поховання під підлогою церков залишалося привілеєм знаті, духовенства та визначних осіб.
Відомо багато досліджень, де під соборами та монастирями виявлені склепи з численними похованнями.
З 14-15 століття все більше поширюється практика облаштовувати окремі цвинтарі поза межами міст і сіл. Цвинтарі мали чіткі межі, огорожі, а поховання часто супроводжувались хрестами, пам’ятниками, іноді – написами.
Залишити відповідь