Біоінженери об’єднали техніку й природу, створивши живих кіборгів із жуків. Вони можуть лазити по стінах, орієнтуватися у завалах і допомагати рятувальникам там, де не проходить робот, пише Успіх in UA.
У сучасному світі пошуково-рятувальні операції стикаються з надзвичайними труднощами. Руйнування будівель, обвалені конструкції, небезпечні зони — усе це вимагає техніки, здатної проникати у вузькі, нестабільні місця. Однак навіть найрозумніші роботи часто не можуть адаптуватись до складного рельєфу, а використання людей залишається ризикованим, зазначається в журналі Advanced Science.
Саме тому біоінженери з Австралії та Сінгапуру розпочали дослідження, яке змінило уявлення про “рятувальну техніку”. Вони звернулися не до машин, а до природи — й створили живих кіборгів на основі жуків Zophobas morio.
Ці комахи мають природну здатність орієнтуватися в складному середовищі: їхні лапки захоплюють поверхні, тіла гнучкі, а сенсорна система дозволяє уникати перешкод. На їх спини прикріплюється мініатюрний чип, який передає легкі електричні імпульси до антен або надкрилля. Це не пригнічує поведінку жука, а лише керує напрямком руху — куди й коли повертати, зупинятися або підійматися вертикально.
Коли робот потребує акумуляторів, сенсорів, алгоритмів орієнтації — жук має все це від природи. Біологічні м’язи працюють без живлення, сенсори вже вбудовані, а адаптивність просто недосяжна для більшості штучних рішень.
Живі жуки не просто альтернатива роботам — вони радикально змінюють сам принцип взаємодії технологій і біології. Їхня природна витривалість, здатність проникати у найменші щілини, рухатись по вертикалі, і не вимагати складного обслуговування — робить їх незамінними у сценаріях, де рахунок іде на секунди. Вчені називають жуків “інструментами нового покоління”, бо з ними можливо вести розвідку в місцях, які недоступні людині, й при цьому не втратити дорогої техніки.
Читайте також: Вчені виявили пристрій Леонардо да Вінчі, здатний покращити роботу сучасних безпілотників
Усе це дозволяє не просто захоплюватися винаходом, а ставити питання ширше: наскільки глибоко ми можемо поєднувати інженерію з живими організмами? І якщо такий симбіоз дозволяє рятувати життя — можливо, варто переосмислити межі між природою і технологією.
Залишити відповідь