Серед мальовничих краєвидів Волині виросла історія, яка надихає: у селі Радовичі 15-річний школяр Максим Гришко вже сьогодні може називатися справжнім фермером і пасічником.
Поки його дядько боронить країну в лавах ЗСУ, хлопець узяв на себе непросту місію — доглядати за пасікою та зберегти сімейну справу, повідомляє stilnyk.pp.ua.
«Коли дядько пішов воювати, я зрозумів: пасіка має залишатися живою. Це наша сімейна справа, і я не міг її покинути», — розповідає Максим.
Три роки досвіду
Максим почав допомагати дядькові ще у 12 років. Спершу він лише качав мед і спостерігав за роботою дорослих, але поступово навчився всіх секретів бджільництва. Сьогодні він самостійно доглядає 10 бджолосімей.
«Моїми вчителями стали дядьки Андрій та Жора. Вони займаються цим усе життя й передали мені свої знання», — каже хлопець.
Поєднання навчання та господарства
Життя юного пасічника непросте: він навчається у школі, допомагає мамі та молодшому братові, доглядає свиней і навіть коня, яким опікується його тітка. Попри це, Максим знаходить час для бджіл, адже вважає їх надзвичайно важливими для природи та людей.
«Бджоли мене вже впізнають. Якщо правильно поводитися, вони не агресивні», — усміхається хлопець.
Виклики та досягнення
Максим не лише виконує стандартні обов’язки пасічника — підготовку до зимівлі, лікування від кліща чи відкачування меду. Він навіть сам майструє вулики. На його пасіці є не лише дерев’яні, а й унікальні — з очерету.
Основні завдання, які він виконує:
- Перевіряє стан бджолосімей.
- Лікує бджіл від хвороб та шкідників.
- Готує пасіку до зимівлі.
- Відкачує мед та навощує рамки.
- Майструє нові вулики, зокрема з очерету.
Мрії юного пасічника
Хлопець мріє розширити пасіку до 50 вуликів і офіційно зареєструвати своє господарство, коли стане повнолітнім. Його приклад надихає багатьох: навіть у юному віці можна взяти на себе відповідальність і підтримати родину в складні часи.
Читайте також: Вибухове відродження українського бджільництва: священник із Київщини збільшив власну пасіку у 45 разів
Історія Максима Гришка з Волині — це не лише про мед і бджіл. Це приклад того, як українська молодь у найважчі часи бере на себе дорослі обов’язки, зберігає традиції та підтримує близьких. Його шлях показує, що навіть маленькі кроки можуть мати велике значення для громади та країни.
Залишити відповідь