У колекції Національного музею історії України зберігаються саморобні запальнички 20‒30 рр. ХХ століття, пише Успіх in UA.
Про це йдеться на офіційній сторінці музею у Facebook.
За словами завідувача відділу історії незалежної України Антона Богдалова, першим прототипом сучасної запальнички, який прийшов на зміну кресалу та яким масово користувалися до середини ХІХ ст. стала Лампа (кресало) Деберайнера. Пристрій був винайдений німецьким хіміком Йоганном Деберайнером у 1823 р. Полумʼя в ньому створювалось у результаті самозаймання водню в контакті з повітрям і платинового каталізатора. Винахід одразу почав користуватися попитом. Так, наприклад, у 1829 р. таких ламп було виготовлено близько 20 тис. одиниць. Запальничка Деберайнера знаходилась у продажу до 80-х рр. 19 ст. Уже 1890 р. американський винахідник Генрі Мейбаум створив модель запальнички, в якій іскра спалахувала завдяки особливій пістонній стрічці з фульмінатами, а на початку 20 ст. австрійській хімік Карл Ауер фон Вельсбах винайшов оптимальний склад сплаву, з якого й досі виготовляють кремені для запальничок.
Зростання попиту на запальнички відбулося під час Першої світової війни. Вони не відволожувались, як сірники, і не видавали солдатів яскравим спалахом. Типові моделі в цей час залишалися незручними для користування – їх запалювали обома руками через вертикальне коліщатко. Ситуацію змінили англійські інженери Фредерік Вайз та Віллі Ґрінвуд. Багато ветеранів через втрату чи пошкодження однієї з кінцівок не могли користуватися запальничкою обома руками. Винахідники переналаштували коліщатко, щоб воно мало горизонтальну вісь. Конструкцію запатентували та пізніше продали компанії Alfred Dunhill.
Значно збільшити обсяги виготовлення запальничок вдалось австрійській фірмі IMCO (Julius Meister & Co). Виробництво, яке розпочало роботу у 1907 р., спеціалізувалося на виготовленні ґудзиків та фурнітури. Після закінчення війни замовлення на поставки фурнітури для пошиття військового одягу значно скоротилися. Аби не втратити дохід, компанія переорієнтувалася на виготовлення запальничок. Як основу для них було вирішено використати численні стріляні гільзи, що залишилися після війни. Так з’явилися перші запальнички під брендом IMCO.
Читайте також: Вчені з’ясували, як неандертальцям вдалося навчитися розпалювати вогонь
На окупованих більшовиками українських землях у 20-х рр. ХХ ст. запальнички серійно не випускались. У цей час фабрична запальничка була рідкісним та дорогим предметом. Потребу у виробі здебільшого задовольняли імпортом, переважно з Німеччини, Австрії та Сполучених Штатів, та саморобним виготовленням за існуючими зразками.
Більшість із представлених музеєм запальничок були скопійовані з виробів австрійської компанії IMCO.
Залишити відповідь