Вогонь відігравав ключову роль у розвитку цивілізації, однак питання, як саме наші давні предки навчилися його добувати, досі викликає жваві дискусії серед археологів, пише Успіх in UA.
Особливо цікавить вчених, чи могли неандертальці самостійно розпалювати вогонь, чи лише підтримували полум’я, отримане від природних джерел, як-от блискавка. Останнє дослідження науковців Лейденського університету проливає світло на цю загадку, повідомляє kurazh.org.
Довгий час основними гіпотезами були використання кременю та піриту для видобутку іскри, або ж просте підтримання вже наявного вогню. Вчені знаходили численні залишки вогнищ, обвуглені кістки та сліди сажі у житлах неандертальців, однак прямі докази їхньої здатності самостійно видобувати полум’я залишались непереконливими. Особливо це стосується західноєвропейських неандертальців, для яких найменше свідчень активного розпалювання вогню.
Нідерландські дослідники вирішили перевірити гіпотезу про використання неандертальцями піролюзиту — чорного мінералу, що складається з діоксиду марганцю. Цей мінерал неодноразово знаходили у місцях стоянок неандертальців у Франції, і раніше припускали його декоративне застосування. Однак нова версія полягала у тому, що піролюзит міг допомагати у розпалюванні вогню.
Коли науковці додавали порошок піролюзиту до різних видів труту — кори, деревної тирси, висушених рослин — температура займання суттєво знижувалася. Деякі матеріали починали тліти при майже вдвічі нижчій температурі, ніж без цього мінералу. Крім того, для розпалювання було потрібно менше іскр, а час від першої іскри до появи полум’я скорочувався у два рази. Для отримання найкращого результату матеріали попередньо підсушували при кімнатній температурі, адже вологість впливала на ефективність процесу.
Пояснення цьому криється у хімічних властивостях діоксиду марганцю, який при нагріванні виділяє кисень, полегшуючи горіння. Фактично, піролюзит діє як каталізатор, прискорюючи процес займання без витрат самого мінералу.
“Якщо неандертальці відкрили для себе корисні властивості піролюзиту випадково — це свідчить про їхню спостережливість і здатність робити висновки на основі досвіду”, – говорять дослідники.
Під час розкопок у низці місць були знайдені сліди подрібненого піролюзиту поруч із залишками вогнищ і шаром обгорілого труту. Водночас явних інструментів для подрібнення чи спеціальних наборів труту з піролюзитом археологи поки не виявили. Тож експеримент доводить реалістичність цієї технології, але не її масове використання у минулому.
Читайте також: Вчені встановили, навіщо насправді люди почали добувати вогонь
Якщо неандертальці справді використовували піролюзит для полегшення добування вогню, це свідчить про складніші навички, ніж вважалося раніше. Уміння підбирати і комбінувати матеріали для вирішення побутових завдань вказує на високий рівень мислення, планування та творчості. Це робить неандертальців ближчими до сучасної людини, а їхні технології — більш розвиненими і багатогранними.
Хоча сучасна наука ще не має достатньо прямих доказів, подібні експерименти експериментальної археології розширюють уявлення про можливості наших предків і дозволяють по-новому поглянути на еволюцію людини.
Залишити відповідь