Українські науковці показали стародавній літургійний кубок для обряду причастя

Українські науковці показали стародавній літургійний кубок для обряду причастя


Представники Національного музею історії України показали срібний потир, літургійний кубок для обряду причастя, пише Успіх in UA.

Зокрема, його фото розмістили на офіційній сторінці “Скарбниця Національного музею історії України” у Facebook.

На чаші потиру, позолоченій всередині, – срібна ажурна сорочка, візерунки на якій виконані пласким карбованим рельєфом. Це типові барокові узори зі звивистих пагонів аканту з листям та квітами, які можна часто зустріти на предметах українського золотарства.

Більш високий карбований рельєф можна побачити на нижньому ярусі піддону, де присутні в’язки плодів з квітами та листям, і розлога рослинна композиція, в центрі якої – квітка, а обабіч – закручені пагони аканта з листям, що розтікаються врізнобіч.

Клейма на потир відсутні, тому встановити, хто виготовив його неможливо. А от дата визначається завдяки дарчому напису, зробленому по краю піддону ізнизу: “1771 ГОДУ МЪСЯЦА СЕНТЄМВРІЯ А (1) ЧИСЛА СОωРУЖИСЯ СЄЙ СОСУДЪ ДО ХРАМУ СВЯТЪЯ ТРОИЦИ МИСТЄЧКА ГОРОДНЪ”.

Українські науковці показали стародавній літургійний кубок для обряду причастя

Цей напис свідчить про те, що потир був подарований у 1771 р. храму Святої Трійці містечка Городня на півночі Чернігівщини, де знаходився до часу вилучення церковних цінностей, яке відбувалося за радянських часів на початку 1920-х років.

Читайте також: У Києві відбулося відкриття Гарнізонного храму

Храм Святої Трійці існував у Городні з козацьких часів. Його кілька разів перебудовували, а остання перебудова відбулася 1874 року. Тоді за проектом інженера-архітектора, місцевого уродженця Дмитра Савицького (1829-1899) та на кошти парафіян і, найперше, купця 1-ї гільдії Павла Писарєва споруджено мурований собор, який став справжньою окрасою міста. На жаль, храм не вцілів – його зруйновано у 1936 році. Пам’ять про нього зберіглася тільки на старих фото.

“Особливість зібрання виробів українського золотарства 16-19 століть у нашому музеї полягає у тому, що вони представлені предметами церковного ужитку. До нашого часу майже не дійшли прикраси та світський посуд, бо все то переважно загинуло у горнилі воєн та революцій. Проте церковні предмети розповідають не лише про майстерність давніх золотарів та особливості церковних обрядів. В них зберігається часточка минулого, пов’язаного з самими різними містами та селами України”, – зауважують фахівці.

Успіх in UA


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *