У вересні представники Історико-культурного заповідника “Більськ” спільно з фахівцями Охоронної археологічної служби України під керівництвом к.і.н. Юрія Пуголовка провела археологічні обстеження в Котельві на Полтавщині, пише Успіх in UA.
Про це йдеться на офіційній сторінці заповідника у Facebook.
Метою робіт було вивчення території, де, за картографічними матеріалами, у XVIII ст. розташовувалася фортеця. Археологи заклали розвідкові шурфи та зібрали підйомний матеріал на ділянках, вільних від забудови.
Більшість знахідок (їх виявлено понад одну тисячу) належить до ранньомодерної доби. Це – уламки кухонного та столового посуду, пічні кахлі, скляні посудини, фрагменти віконниць, важки від рибальських сіток. Серед індивідуальних предметів – залізні вироби (цвяхи, ножі, шила, голки), ігрові фішки – «крем’яхи», а також речі, пов’язані з військовою справою: ухналі від кінських підков, рушничний кремінь і пістольна куля. Доповнюють колекцію монети Речі Посполитої, Швеції та Московського царства.
Читайте також: Українські науковці розповіли, який посуд виготовляли гончарі Більського городища
Серед матеріалів Нового часу найбільш ранні предмети датуються 1640-1660-ми роками.
“Неочікувано в ході досліджень виявлено й артефакти значно давніших часів: уламки ліпленої кераміки доби бронзи, наконечник скіфської стріли, а також серію фрагментів давньоруського посуду з характерним валиком по краю вінець та ритованим орнаментом. Ці матеріали дозволяють говорити про існування в цьому районі нового поселення доби Руси – надзвичайно цікавого відкриття для мікрорегіону. Дослідження козацьких фортець і невеликих укріплених містечок – один із ключових напрямів археології ранньомодерного часу. Такі об’єкти були осередками оборони, торгівлі та адміністрації у прикордонних зонах. Котельва – показовий приклад: первісно збудована для захисту рубежів Речі Посполитої, у XVIII ст. фортеця перетворилася на невелике містечко з кількома церквами та сотнями дворів. Археологічне вивчення залишків фортеці не лише уточнює картину розвитку прикордонних територій Лівобережної України, але й поєднує матеріальні свідчення з писемними джерелами, відкриваючи нові можливості для досліджень”, – розповіли фахівці.
Залишити відповідь