Міжнародний союз охорони природи (МСОП) б’є на сполох: 48 646 видів тварин стоять на межі повного зникнення, пише Успіх in UA.
Вони можуть вимерти так само, як знаменитий птах додо та тасманійський тигр, якщо не вжити термінових заходів для їхнього захисту, повідомляє tsn.ua.
Цьогорічний список МСОП, який містить 172 620 видів, б’є на сполох щодо кількох груп тварин. Три види арктичних тюленів наблизилися до зникнення. Тюлень-капюшон тепер занесений до категорії «під загрозою зникнення», а бородатий і гренландський тюлені — до «видів, що знаходяться під загрозою». Експерти наголошують, що найбільшою небезпекою для тюленів є зміна клімату. Відступ морського льоду ускладнює їхнє розмноження та харчування.
Ситуація з птахами катастрофічна: 61% усіх видів птахів у світі перебуває під загрозою скорочення популяції. Це значне збільшення порівняно з 44% у 2016 році. Основними причинами є втрата середовища існування через розширення сільського господарства та лісозаготівлю.
Доктор Ієн Берфілд з BirdLife заявив: «Те, що три з п’яти видів птахів у світі мають скорочення популяцій, показує, наскільки глибокою стала криза біорізноманіття».
Генеральний директор МСОП Гретель Агілар підкреслила, що є й позитивні новини. Наприклад, статус зеленої морської черепахи вдалося покращити: її виключили з категорії «під загрозою зникнення». Це стало можливим завдяки десятиліттям заходів, які допомогли збільшити популяцію черепах на 28%.
«Відновлення популяції зеленої черепахи нагадує нам, що збереження природи працює, коли ми діємо рішуче та єдно,» — заявила Агілар.
Оновлення «Червоного списку» відбулося напередодні Конференції ООН зі зміни клімату (COP), яка пройде у Бразилії. Експерти закликають уряди прискорити дії, оскільки Земля, як стверджують дослідники, переживає «штучне» шосте масове вимирання, спричинене ненажерливим споживанням людства та руйнуванням дикої природи.
Читайте також: Вчені встановили, навіщо насправді тюленям вуса
Нагадаємо, снігові барси, або ірбіси, що мешкають у горах Центральної та Південної Азії, опинилися на межі зникнення. Нове дослідження показало: у всіх регіонах їхнього поширення ці хижаки мають вкрай низьку генетичну різноманітність — незалежно від популяції.
Залишити відповідь