Перша рoбoта режисерки Наталії Лінник у стoличнoму театрі “Берегиня” – «Янгол щастя» за мотивами п’єси Івана Миколайчука. Прем’єра вистави прoйшла з успіхoм, уперше на сцені театру мoжна булo спoстерігати за твoрчістю Микoлайчука-драматурга, сам же спектакль відбувся на нoвій сцені “Берегині”.
Вже друга рoбoта Наталії Лінник – спрoба переoсмислити драматургічний дoрoбoк видатнoгo українськoгo драматурга, дитячoгo письменника, перекладача Ярoслава Стельмаха. П’єса “Кoханий нелюб” (автентична назва п”єси Я. Стельмаха “Кохання в стилі бароко”) найбільше ставилась в українських театрах, дo неї пoвертаються знoву і знoв. На глядача чекає Шекспірівский сюжет в українській обгортці, прекрасні артисти-вокалісти, чудовий балет. А ми спілкуємoсь із режисеркoю вистави Наталією Лінник.
Що спонукало взятися за цей матеріал?
Ніщо не спонукало. Художній керівник театру “Берегиня” Ільїна Борисівна Генсіцька запропонувала мені цю п’єсу та ознайомитись із можливим вокальним матеріалoм доби бароко (канти у виконанні Ніни Матвієнко).
Чи були особисто знайомі з драматургом Ярославом Стельмахом?
На жаль, ні. Але дуже було б цікаво з ним поспілкуватися про історію написання п’єси “Кохання у стилі бароко”. Але це неможливо.
Які маєте враження про його життя й творчість?
Звісно, коли починаєш працювати над виставою, знайомишся із автором, епохою в якій відбувається дія. Я не можу сказати, що дуже добре знаю біографію Я. Стельмаха. Дуже шкода, що так рано та трагічно обірвалося його життя. Він міг би написати ще багато цікавих і класних п’єс, які б з успіхом йшли на сценах театрів нашої країни. Знаю, що саме п’єса “Кохання…” найбільш ставилась в різних містах України, ніж інші його п’єси. Із великим задоволенням попрацювала б ще з іншим драматургічним матеріалом Я. Стельмаха.
Шекспір і його творчість актуальна для українців під час війни?
Шекспір… Можливо. Я не замислювалася над цим.
Як підбирали акторів до спектаклю?
Підбір виконавців ми обговорювали разом з Ільїною Борисівною. Наш розподіл ролей співпав. Проблема була тільки з актором на роль Графа, бо у театрі не має такого типажу і плюс це головна роль, хотілось залучити драматичного актора. Ільїна Борисівна запропонувала Едуарда Кіхтенко. Підібралась дуже гарна команда. Це моя друга робота у цьому театрі, тому я залучила в роботу вокалістів з якими вже працювала, а також і “нових”. Завжди приємно відкривати нові грані таланту виконавців. Вразила робота Олени Тукалової (роль Оляни). Це для неї перша головна роль у театрі, враховуючи те, що Олена артистка балету, вона яскраво зіграла Оляну.
Що можете сказати про сценічне рішення вистави.
Сценографію робила Світлана Заікіна, вона ж художник по костюмах. Зі Світланою це наш вже другий проєкт, який ми робимо разом. Тому я повністю довірилась смаку Світлани Борисівни. Вийшла досить цікава сценографія. Коли я прочитала п’єсу, зрозуміла, що все повинно рухатись, тому всі меблі у нас на колесах і це додає динаміку виставі. У нас вийшов мінімалізм на сцені. Ще Світлана Борисівна додала в оформлення ліхтарики і яскраві костюми додали світла оформленню.
Яким чином жива музика підсилює спектакль?
Все таки театр українського фольклору і як без живого звучання і пісень. Отримала велике задоволення від співпраці з музикантом та аранжувальником Віктором Дмитренко, якого запросила написати аранжування до пісень.
Він дуже вдало додав у канти сучасне звучання. Вийшло дуже оригінально і яскраво. Вистава не буде мати успіху без музичного супроводу та хореографії, яку професійно додала наш балетмейстер Світлана Дядюн. Настільки легко працювалось. Світлана з півслова розуміла задачу і результатом я дуже задоволена. Творення вистави – це колективна робота і 50 відсoтків успіху вистави це муз. оформлення та хореографічні номери. Це як група підтримки.
Читайте також: “Кошти на випускну сукню витратила на тираж видання”: Аліна Шевченко про створення нового українського літературно-художнього журналу
Скільки сезонів вистава йтиме в театрі “Берегиня?
Важко сказати. Я бажаю виставі довголіття. Поки є попит.
Творчі плани на майбутнє
Продовжувати… мені завжди подобалась режисура, хоча за фахом я актриса. Я дуже вдячна Ільїні Борисівні, що запропонувала мені нову постановку за п’єсою Я. Стельмаха “Кохання у стилі бароко” і можливість реалізуватись.
Ярoслав Карпець, ГO “Звершення”
Фoтo Андрія Мінтенка
Залишити відповідь