Зараз астрономи знають набагато більше про гігантські планети Сонячної системи, ніж у XX столітті, Юпітер і Сатурн — це дуже складні світи, пише Успіх in UA.
У Сонячній системі є три типи планет. Між чотирма планетами земної групи, Меркурієм, Венерою, Землею і Марсом, і далекими крижаними гігантами Нептуном і Ураном розташовані два газові гіганти: Сатурн і Юпітер. Ці планети в основному складаються з водню і гелію. Тепер астрономи розуміють, що газові планети складніші, ніж вважалося в минулому столітті, повідомляє focus.ua.
Що трапиться, якщо ви спробуєте на космічному кораблі приземлитися на газові гіганти Сонячної системи?
Астрофізик Равіт Хеллед з Університету Цюріха, Швейцарія, каже, що існує дві теорії, які пояснюють формування гігантських газових планет.
Перша теорія називається “акреція ядра”. Коли сформувалася нова зірка з газової хмари шляхом гравітаційного стиснення, навколо неї утворюється протопланетний диск, закручена хмара з газу. Усередині цих дисків містяться важчі частинки, тобто пил, каміння і будь-які елементи важчі за гелій. Ці частинки можуть злипатися, а потім притягують газ за допомогою гравітації, і в такий спосіб з’являється гігантська планета, що складається переважно з газу.
Друга теорія називається “нестабільність диска”. Згідно з цією теорією, коли масивні протопланетні диски остигають, вони стають нестабільними і можуть виробляти згустки каменю і газу, які перетворюються на газових гігантів. При цьому процес формування планет відбувається набагато швидше, ніж передбачає акреція ядра.
Геллед каже, що Сатурн і Юпітер, ймовірно, утворилися за допомогою акреції ядра.
Структура газових гігантів зовсім не схожа на структуру планет земної групи. У Юпітера і Сатурна немає поверхні, як у Землі. Замість цього їхня атмосфера просто стає тоншою, поки не залишиться достатньої щільності, щоб називати навколишнє повітря частиною планети.
Космічний корабель, який спробує приземлитися на “поверхню” Юпітера, повинен буде подолати деякі серйозні перешкоди.
Геллед каже, що щойно космічний корабель увійде в хмару газу, яка приблизно відмічає початок Юпітера, температура і тиск у міру спуску вниз до ядра неухильно зростатимуть. При цьому газоподібні водень і гелій у нижніх шарах планети перетворюються на рідку форму.
Хоча газові гіганти в Сонячній системі знаходяться далеко від Сонця, ядро таких планет дуже гаряче. Вважається, що в центрі Юпітера температура становить приблизно 24 000 градусів Цельсія. Також космічному кораблю доведеться пройти через густі хмари аміаку, що знаходяться у верхній атмосфері Юпітера.
Читайте також: Вчені визначили, де насправді розташована таємнича Дев’ята планета
Для того, щоб космічний корабель дістався до ядра Юпітера, його потрібно зробити з дуже міцного матеріалу, міцнішого, ніж будь-яка відома речовина на Землі. Але що ви побачите там у центрі Юпітера, досі неясно.
Багато десятиліть учені вважали, що в центрі Юпітера і Сатурна розташоване тверде ядро. Але спостереження космічних апаратів на початку XXI століття показали, що це не так. Нині астрономи вважають, що у цих газових гігантів знаходиться розбавлене ядро. Це означає, що немає чіткої точки переходу між верхніми шарами газу, рідкого водню і гелію та ядром планети.
При цьому вчені вважають, що Юпітер і Сатурн, імовірно, мають області, в яких гелій відділяється від водню. Там гелій перетворюється на дощ із крапель, які падають до ядра планети.
Залишити відповідь