Стародавня статуетка зі слонової кістки є прикладом того, що у Стародавньому Єгипті собаки відгравали важливу роль, і як домашні улюбленці, і як охоронці межі між живими та мертвими, пише Успіх in UA.
Древня статуетка зі Стародавнього Єгипту демонструє, що собаки займали особливе місце в єгипетському суспільстві. Ця витончено вирізьблена фігурка, що зображує собаку в стрибку, має рухому нижню щелепу, яка відкривається і закривається при натисканні на важіль, повідомляє focus.ua.
Статуетка, яка зараз зберігається в Метрополітен-музеї в Нью-Йорку, має довжину приблизно 18,2 сантиметра й вирізьблена приблизно 3400 років тому. Виготовлена зі слонової кістки, вона зображає собаку з витягнутими ногами, що імітує біг. Спочатку важільний механізм, що дозволяв собаці рухати щелепою, закріплював шкіряний шнур. З часом шнур замінили на металевий штифт, який тепер кріпиться до плеча фігури.
Колись артефакт був частиною приватної колекції Говарда Картера, археолога, відомого відкриттям гробниці Тутанхамона у 1922 році. Хоча точне походження артефакту залишається невизначеним, вчені вважають, що він був поміщений у високопоставлену гробницю за часів правління Аменхотепа III у XIV столітті до н. е. Функція артефакту все ще обговорюється — вчені вважають, що артефакт був дитячою іграшкою або ж мав церемоніальне значення.
Собаки відігравали важливу роль у давньоєгипетському суспільстві. Деякі з них були натреновані для полювання та охорони, інші були домашніми улюбленцями. Наявність ліній на шиї цієї статуетки дозволяє припустити, що вона зображує домашнього собаку в нашийнику.
У період Нового царства (1550-1070 рр. до н. е.) нашийники ставали дедалі вишуканішими, на них часто писали імена. Серед найпоширеніших собачих імен тієї епохи — Чорниш, Син Місяця та Нікчема. Хоча порода зображеної собаки не визначена, давньоєгипетське мистецтво часто зображує атлетичні породи, такі як басенджі, ібізанський гончак та фараоновий собака.
Читайте також: Науковці з’ясували, хто розумніший – собака чи вовк
Окрім товариських стосунків, собаки мали духовне значення в єгипетських віруваннях. Тісно пов’язані з Анубісом, божеством потойбічного світу, вони вважалися охоронцями межі між живими та мертвими. Втрату домашнього улюбленця глибоко оплакували, а сім’ї голили брови на знак скорботи.
Єгиптяни також очікували возз’єднання зі своїми тваринами в потойбічному світі, і ця віра знайшла своє відображення в муміфікації та похованні собак на спеціальних кладовищах. Цей міцний зв’язок між людьми та їхніми чотирилапими друзями свідчить про глибоку прихильність єгиптян до своїх собак.
Залишити відповідь