Наявність системи водопостачання – один із головних досягнень римської цивілізації, пише Успіх in UA.
З допомогою акведуків протяжністю десятки кілометрів, які римляни навчилися будувати, чиста вода з гірських джерел надходила до Риму та інших міст, повідомляє www.unian.ua.
Акведук Валента, побудований у IV столітті н.е. в Константинополі, став найбільшим. Вода через нього текла трубопроводами завдовжки 240 км. Частина споруди, яка знаходилася в місті, функціонувала понад 1 500 років.
Люди в Стародавньому Римі були охайними. Про що свідчить ще один винахід – громадські лазні (терми). Це були величезні приміщення, де римляни могли не тільки митися, а й розмовляти, читати книжки, та й просто проводити час. Щоправда, здебільшого, лазні були доступні тільки багатим людям, бідняки могли потрапити в терми тільки як службовці. Винятком стали, хіба що, громадські лазні Діоклетіана, побудовані 306 року н.е. – їх за символічну плату міг відвідати будь-хто охочий.
Загалом, ні в кого не виникало питання, як часто римляни миються, бо всі намагалися за собою стежити. Навіть люди з низьким достатком намагалися бути чистими – натиралися вологими ганчірками або купалися в річках. Однак через те, що вода в термах змінювалася рідко, жителям Стародавнього Риму не вдавалося уникнути зараження шкірними захворюваннями.
Мила в римлян не було, але вони активно використовували різні олії, наприклад, оливкову. Натиралися нею, а потім зішкрябували разом із брудом за допомогою спеціального скребка. Також були й інші варіанти – люди, у яких з якихось причин не було доступу до чистої води, могли використовувати пісок або по піл за аналогією з олією. Замість зубної пасти, яку зараз можна купити в будь-якому магазині, римляни робили порошок із подрібнених кісток, деревного вугілля і крейди.
З туалетами в Стародавньому Римі справи йшли також непогано – у містах встановлювали латрини. Вони являли собою приміщення з довгими лавами, під якими текла вода. І не просто вода – а та сама, з термів, уже використана під час купання. У такий спосіб римляни навчилися використовувати воду ефективно – спершу милися в ній, а потім пускали брудну рідину, щоб змити сечу, а от фекалії збирали й використовували як добриво. Цікаво, що в туалетах не було ні дверей, ні перегородок – люди просто сиділи поруч один з одним.
Туалетного паперу в Стародавньому Римі не було, замість нього – ганчірка на палиці. Цю ганчірку (або губку) занурювали у воду з оцтом, щоб продезінфікувати, тому що використання було багаторазовим і колективним. На жаль, такий спосіб не допомагав позбутися аскарид та інших глистів, тому люди часто заражалися паразитами.
Читайте також: Науковці з’ясували, чому давні римляни дуже любили лазні
Ще одним важливим етапом особистої гігієни було прання одягу. Те, як стародавні римляни прали одяг, зараз здається диким, але на той момент це був найкращий варіант із можливих. У Стародавньому Римі були побудовані спеціальні пральні, які називалися фуллоніями, там білизну і речі відмивали від бруду за допомогою сечовини і лугу. Це було необхідно, щоб позбутися вошей та інших паразитів. З одного боку, такий метод дозволяв хоч якось продезінфікувати речі, з іншого – на одязі залишався специфічний запах. До того ж, якісне прання було доступне тільки багатим людям, через що бідні страждали від комах.
Залишити відповідь