У Палаццо Барберіні в Римі вперше представлено портрет, авторство якого приписують італійському художнику Караваджо. Полотно, створене 1598 року, зображує Маффео Барберіні, майбутнього папу Урбана VIII, пише Успіх in UA.
Після тривалого перебування у приватній колекції портрет знову опинився у стінах Палаццо Барберіні, збудованого за часів понтифікату Урбана VIII. Полотно залишалося у родині Барберіні понад 300 років, поки у 1930-х роках маєток не продали.
Картина зникла з поля зору науковців, поки в 1960-х роках італійський мистецтвознавець Роберто Лонгі не згадав її у своїх дослідженнях, повідомляє suspilne.media.
“Серце картини — це жести рук. Ліва рука стискає листа, а права немов виходить за межі полотна. Картина промовляє через ці виразні рухи”, – зазначила кураторка виставки Паопа Нічіта.
Маффео Барберіні, уродженець Флоренції, відомий як Папа Урбан VIII, керував Католицькою церквою з 1623 до 1644 року. Його понтифікат вирізнявся активною підтримкою мистецтв, особливо через співпрацю з видатними митцями, такими як Джан Лоренцо Берніні. Водночас його позиція щодо науки залишалася суперечливою: за часів Урбана VIII Галілей змушений був публічно зректися своїх відкриттів.
Портрет, датований 1598 роком, зображує Барберіні в молодості, коли він був 30-річним амбіційним кліриком. На картині він одягнений у чорну бірету та зелену сутану без рукавів — традиційний одяг католицького духовенства. Його лівиця стискає листа, символізуючи майбутні політичні амбіції та зв’язки. У той час Барберіні вже мав ступінь доктора права Пізанського університету та просувався кар’єрними сходами завдяки впливовим знайомствам.
Караваджо створив цей портрет під час свого перебування в палаці сім’ї дель Монте, де юного митця підтримував спільний друг із Барберіні — Франческо Марія дель Монте.
Мікеланджело Мерізі да Караваджо (29 вересня 1571 — 18 липня 1610), відомий просто як Караваджо, був італійським живописцем, чия творчість стала визначальною для барокового мистецтва. Він працював у Римі більшу частину свого життя, але останні чотири роки провів, переїжджаючи між Неаполем, Мальтою та Сицилією. Його стиль поєднував реалістичне спостереження за людським станом із драматичним використанням світла і тіні, технікою, яка отримала назву “тенебризм”.
Караваджо став майстром драматичного к’яроскуро (світлотіні), створюючи композиції, де яскраві промені світла різко контрастували з глибокими тінями. Його роботи зображали драматичні моменти, часто пов’язані з боротьбою, муками та смертю, виразно передаючи емоції. Художник працював швидко, використовуючи живих моделей і уникаючи попередніх ескізів.
Його новаторський стиль значно вплинув на барокове мистецтво, надихнувши таких митців та мисткинь, як Рубенс, Рембрандт, Берніні та Артемізія Джентілескі, а також цілу плеяду художників, відомих як “караваджисти”.
Читайте також: Унікальна техніка живопису київської художниці
Караваджо розпочав кар’єру в Мілані, а потім переїхав до Рима у свої 20-ті роки. У Римі він здобув визнання як художник, але також прославився своїм запальним характером. Після вбивства в бійці Рануччо Томмазоні Караваджо був засуджений до смертної кари та змушений втекти до Неаполя, де знову досяг значного успіху. Подорожуючи Мальтою і Сицилією, художник намагався отримати папське помилування, але його життя завершилося за невизначених обставин.
Залишити відповідь