В Алжирі знайшли першого скам’янілого плезіозавра

Учені повідомили про сенсаційне відкриття — у Алжирі вперше знайдено викопні рештки плезіозавра. Це відкриття заповнює важливу прогалину у світовій літописі крейдового періоду та відкриває нові горизонти для дослідження морських рептилій.

Знахідку зробила команда дослідників під керівництвом доктора Мохаммеда Наїмі у регіоні Тебесса. Під час польових робіт аспірантка Сакіна Немучі виявила хребець, що належав представнику родини еласмозавридів — довгошиїх морських рептилій, які жили приблизно 89 мільйонів років тому, повідомляє phys.org.

Деталі відкриття

Хребець було знайдено у відкладеннях формації Ессен, де також зустрічаються численні рештки морських безхребетних — амоніти, двостулкові молюски, гастроподи та інші. Це свідчить про те, що плезіозавр мешкав у лагунному середовищі, багатому на життя.

Науковці визначили, що знахідка належить до Elasmosauridae indet., адже характерні ознаки — плоскі артикуляційні поверхні та вентральні отвори — не залишають сумнівів у приналежності до цієї групи.

«Це відкриття має надзвичайне значення, адже воно вперше підтверджує існування плезіозаврів на території Алжиру», — зазначив доктор Наїмі.

Чому це важливо

Плезіозаври були одними з найуспішніших морських рептилій мезозою. Вони зберігалися аж до масового вимирання на межі крейди та палеогену. Проте їхні рештки з коньяцького ярусу крейди (близько 89 млн років тому) зустрічаються надзвичайно рідко.

Ця знахідка:

• Заповнює прогалину у світовому літописі плезіозаврів.
• Розширює карту поширення еласмозавридів у Північній Африці.
• Дає нові дані для реконструкції екосистем крейдового періоду.

Подальші дослідження

Команда планує продовжити роботи у формації Ессен, щоб знайти додаткові елементи скелета та скласти більш повну картину життя плезіозаврів у цьому регіоні. Наступні експедиції мають на меті картографування викопних горизонтів та пошук нових зразків.

Читайте також: В Австралії знайшли скам’янілості предка мегалодона

Перша знахідка плезіозавра в Алжирі стала важливою подією для світової науки. Вона не лише відкриває нову сторінку у вивченні крейдового періоду, а й підкреслює значення Північної Африки як перспективного регіону для палеонтологічних досліджень.