Археологи знайшли найдавніші відомі докази перфорації тіла на скелетах віком 11 000 років на місці розкопок Бонкуклу Тарла в південно-східній Туреччині, пише Успіх in UA.
Крім того, аналіз показує, що лише дорослі робили пірсинг. Це вказує на те, що доісторичний звичай міг бути ритуалом, пов’язаним із досягненням повноліття.
Знахідки проливають нове світло на практику модифікації тіла і ставлять під сумнів існуючі наративи про їхнє походження з Південно-Західної Азії.
Команда з Університету Анкари знайшла понад 100 прикрас, похованих у могилах під час розкопок, проведених у Бонкуклу Тарла між 2012 і 2017 роками, повідомляє arkeonews.net.
Прикраси були виявлені поруч із вухами та підборіддям скелетних останків, і в основному зроблені з вапняку, обсидіану, хлориту, міді або річкової гальки. Різноманітність прикрас свідчить про те, що вони були розроблені для використання як у вухах, так і в губах (лабретки).
Це підтверджено аналізом скелета, який показує сліди зносу на нижніх різцях. Це свідчить про носіня пірсингу на нижній губі.
Подальше дослідження показало, що і чоловіки, і жінки мали пірсинг, але його носили лише дорослі. Жодне з дитячих поховань на місці не містило доказів наявності цих прикрас.
Це свідчить про те, що пірсинг був не лише естетичним, але й мав соціальне значення, вважають дослідники.
Емма Луїза Байсал, доцент кафедри доісторії в Університеті Анкари, провідний експерт із неолітичних особистих прикрас, наголошує на важливості цих знахідок: відкриття лабретів і вушних прикрас на місці в Бонкуклу Тарла надає найдавніші контекстуальні докази використання тіла у ритуалах шляхом його перфонарції. Це кидає виклик існуючим наративам щодо початку практики перфорації тіла приблизно в середині XVII тисячоліття до нашої ери.
Ці відкриття дають вказівки на те, з якою метою робили та носили перші пірсинг.
Лабрети та вушні прикраси широко використовувалися в деяких частинах південно-західної Азії в період раннього неоліту. Хоча деякі зразки були знайдені в західній Анатолії та Егейському морі, немає доказів їх використання в неолітичних регіонах центральної Анатолії.
Читайте також: У США знайшли намистину віком майже 13 тисяч років
Дослідницька група Boncuklu Tarla на чолі з доктором Еммою Луїзою Байсал вважає, що це відкриття допоможе прояснити термінологію, пов’язану з цими артефактами, і прокладе шлях для переоцінки існуючих даних неоліту Південно-Західної Азії.
«Це показує, що традиції, які все ще залишаються значною частиною нашого життя сьогодні, вже виникли у важливий перехідний період, коли люди вперше почали селитися в постійних селах у Західній Азії понад 10 000 років тому. У них були дуже складні практики орнаментування, включаючи намистини, браслети та підвіски, включаючи дуже розвинений символічний світ, який виражався через людське тіло», — додав доктор Байсал.
Дослідники сподіваються дізнатися більше про вибір сировини та зв’язки між загальною декоративною діяльністю та традиціями тілесного орнаменту, продовжуючи свої розкопки в Бонкуклу Тарла.
Залишити відповідь