Археологи нещодавно зробили новаторське відкриття в північно-західній Аравії, розкопавши величезні укріплення, створені 4000 років тому, пише Успіх in UA.
Оазиси Північної Аравійської пустелі були заселені осілим населенням у 4-3 тисячоліттях до нашої ери. Команда вчених із CNRS1 і Королівської комісії Ал-Ула (RCU) щойно виявила укріплення, що оточує оазис Хайбар — одне з найдавніших, відомих у цей період.
Цей новий обгороджений оазис, поряд із Таймою, є одним із двох найбільших у Саудівській Аравії. Хоча раніше було задокументовано кілька обнесених стінами оазисів, що датуються бронзовим віком, це важливе відкриття проливає нове світло на людську діяльність у північно-західній Аравії та дає змогу краще зрозуміти місцеву соціальну складову у доісламський період, повідомляє arkeonews.net.
Вивчаючи архітектурні особливості та планування укріплень, археологи можуть отримати уявлення про соціальну структуру, військову стратегію та господарську діяльність давніх жителів. Ця інформація допомагає скласти пазл їхнього повсякденного життя та взаємодії з сусідніми цивілізаціями.
Укріплення зараз розкопують під керівництвом групи археологів і дослідників. Щоб гарантувати збереження структур і точну інтерпретацію, процедура передбачає ретельне картографування, документування та аналіз структур. Складні методи, такі як дистанційне зондування та 3D-сканування, використовуються для створення складних цифрових моделей укріплень. Це дає змогу глибше осягнути техніку їх будівництва та архітектурні елементи.
Порівнявши польові дослідження та дані дистанційного зондування з архітектурними дослідженнями, команда оцінила початкові розміри укріплень у 14,5 кілометрів у довжину, від 1,7 до 2,4 метрів у товщину та приблизно 5 метрів у висоту. Ця колосальна будівля, яка сьогодні зберегла трохи менше половини своєї початкової довжини (41%, 5,9 км і 74 бастіони), охоплювала територію площею майже 1100 гектарів. Дату будівництва укріплення оцінюють між 2250 і 1950 роками до нашої ери на основі радіовуглецевого датування зразків, зібраних під час розкопок.
Читайте також: Українські науковці показали сарматський золотий перстень І-ІІ століть із “геракловим вузлом”
Хоча дослідження підтверджує, що оазис Хайбар явно був частиною мережі оазисів, огороджених стінами на північному заході Аравії, відкриття цього валу викликає питання про те, чому він був побудований, і характер населення, яке його побудувало, зокрема їх взаємодія з населенням за межами оазису.
Крім того, відкриття цих масивних укріплень відкриває нові шляхи археологічних досліджень. Це заохочує до подальшого дослідження регіону в пошуках додаткових стародавніх місць і артефактів, які можуть допомогти нам краще зрозуміти минуле.
Це археологічне відкриття прокладає шлях до значного прогресу в розумінні доісторичного, доісламського та ісламського минулого північно-західної частини Аравійського півострова.
Залишити відповідь