Археологи виявили, що в середньовічній Польщі існувала індустрія виробництва ювелірних прикрас з кришталю, свинець для якого брали з місцевих родовищ, пише Успіх in UA.
Нещодавні знахідки дають чіткіше уявлення про те, де і як ремісники виготовляли намиста та перстні, повідомляє focus.ua.
Дослідження під керівництвом доктора Олександри Панкевич з Вроцлавського університету залучило дослідників з різних установ, зокрема Польської академії наук, Ягеллонського університету та міжнародних партнерів, таких як Юніатський коледж у США.
Проаналізувавши кришталеві артефакти з Вроцлава і Сипнево, команда визначила, що сировина, ймовірно, походила зі свинцевих родовищ, розташованих уздовж кордону Сілезії і Малопольщі.
Однак вчені не знайшли прямих доказів того, що скло виготовлялося з сировини з цих місць. Як зазначає доктор Сильвія Сємяновська з Польської академії наук, майстри, ймовірно, працювали з готовими елементами, такими як стрижні або диски, які, можливо, були завезені з інших регіонів.
Регіон навколо Олькуша, відомий своїми багатими джерелами свинцю, має ознаки інтенсивного використання ще з часів залізного віку. Попри велику кількість сировини, не виявлено жодної майстерні, яка б безпосередньо виробляла скло з нуля. Це свідчить про те, що виробництво могло залежати від мережі торгівлі та імпорту напівфабрикатів.
Свинцеве скло, виготовлене переважно з кремнезему та оксиду свинцю, було поширене в Європі між X та XIV століттями, ймовірно, поширившись на захід з Південно-Східної Азії через Шовковий шлях. Історичні записи з Месопотамії ще у VII столітті до н.е. згадують про техніку виготовлення скла, а найдавніші зразки намистин зі свинцевого скла походять з Давнього Єгипту.
Поклади свинцю в Малопольщі та Сілезії інтенсивно розроблялися щонайменше з VI століття до нашої ери, а пік активності припав на XI століття. Цей природний ресурс у поєднанні з розташуванням регіону допоміг підтримати місцеву ремісничу економіку, яка, можливо, сприяла розвитку ширших торгівельних мереж. Широке використання кришталю показує, як ремісники адаптували доступні матеріали для задоволення як практичних, так і естетичних потреб.
Дослідження також дає уявлення про середньовічні соціальні звичаї. Хоча намисто та персні часто асоціюються з жінками, дослідники помітили, що деякі прикраси — такі як великі жовті та чорні персні — могли призначатися для чоловіків.
Читайте також: Українські науковці показали унікальне намисто часів Київської Русі
Крім того, намистини, знайдені в чоловічих похованнях, могли означати особисте використання або слугувати пам’ятками, пов’язаними з родиною чи партнерами. Доктор Панкевич припускає, що ці предмети відображали більш нюансовані вирази ідентичності та пам’яті, показуючи, що практика прикрашання не була суворо гендерно маркованою.
Присутність прикрас зі свинцевого скла в похованнях і поселеннях свідчить як про їхню культурну, так і про економічну цінність, що робить їх ключовим елементом у вивченні історії регіону. Вивчаючи ці артефакти, історики та археологи отримують цінну інформацію про життя людей, чиї історії колись були поховані під землею.
Залишити відповідь