У мексиканській долині Теуакан, серед посушливих ландшафтів Пуебли, археологи натрапили на загадковий земляний курган, вирізьблений у формі скорпіона. Ця споруда, що простягається на понад 60 метрів, вражає не лише своїм масштабом, а й символічним змістом, здатним змінити наше уявлення про давні месоамериканські громади, пише Успіх in UA.
Курган, збудований між 600 і 1100 роками нашої ери, ймовірно, виконував подвійну функцію — був і церемоніальним центром, і астрономічною обсерваторією, що дозволяла відстежувати рух сонця під час сонцестоянь. Його форма — широке тіло, витягнуті клешні та вигнутий хвіст із «жалом» — вражає точністю та збереженістю, повідомляє arkeonews.
Завдяки дроновій зйомці та GPS-картографуванню дослідники підтвердили, що це не випадкова купа каміння, а ретельно спроєктоване опудало, присвячене божеству скорпіона Тлахуїскальпантекутлі, пов’язаному з Венерою, дощем і родючістю. Орієнтація кургану виявилася навмисною: напрямок від жала до лівого клешня відповідає сходу сонця в день літнього сонцестояння, а зимовий захід сонця вирівнюється з хвостом. Така геометрія свідчить про використання кургану як сонячного календаря — життєво важливого інструменту для фермерів, які залежали від сезонних дощів. Літнє сонцестояння означало початок посіву, зимове — завершення сезону і час для ритуалів.
Під час розкопок археологи знайшли керамічні глечики, курильниці, молкахети-триноги та фігурки, що підтверджують ритуальне використання місця. Особливо вражає набір навмисно розбитих чаш із підношеннями тютюну та перцю — свідчення того, що духовне значення кургану зберігалося століттями. Курган Скорпіона є частиною великого комплексу площею 9 гектарів, що включає понад десяток інших курганів, з’єднаних системою зрошувальних каналів.
Ця інфраструктура забезпечувала життя громад у складних кліматичних умовах. Символ скорпіона мав глибоке космічне значення: в ацтекській міфології він асоціювався з Венерою як Ранковою зіркою, водою та оновленням. Подібні мотиви зустрічаються в сусідніх центрах Какаштла та Чолула, що свідчить про культурні зв’язки між регіонами.
На думку дослідників, курган Скорпіона — це не монумент еліти, як у Чичен-Іці чи Монте-Альбані, а прояв астрономічної обізнаності простих фермерів, які жили в гармонії з землею та небом. Його скромний масштаб і громадський контекст вказують на більш рівноправну форму знань, де ритуал і виживання були нероздільними.
Читайте також: У Туреччині знайшли 1100-річну гробницю грузинського царя
Це відкриття — не просто археологічна сенсація, а ніжне нагадування про те, що знання не завжди народжуються в палацах. Іноді вони проростають у пилюці, серед кукурудзяних полів, у руках тих, хто дивиться на схід не заради влади, а заради життя. Курган Скорпіона — це не лише каміння, а втілення світогляду, де кожен схід сонця — подія, кожен ритуал — молитва, а кожна тріщина в глині — слід людської надії.
Він говорить про те, що астрономія — це не лише наука, а й поезія, вплетена в ритм сезону, у тінь скорпіона, що стереже землю. І чим більше ми відкриваємо таких місць, тим глибше розуміємо: справжня велич цивілізації — не в її монументах, а в здатності жити в гармонії з небом.
Залишити відповідь