Геномний аналіз давніх людей з Юньнані розкрив невідомий раніше генофонд і нові міграційні шляхи у доісторичній Східній Азії, пише Успіх in UA.
Комплексний аналіз давніх геномів із китайської провінції Юньнань дає нові уявлення про етногенез і міграційні процеси в доісторичній Східній Азії, повідомляє cikavosti.com.
У дослідженні під керівництвом професора Фу Цяомей було секвеновано 127 геномів осіб, що жили 7100–1400 років тому. Вчені з’ясували, що генетичний профіль 7100-річної особи з Юньнані нагадує 40-тисячолітню людину з території сучасного Пекіна. Це свідчить про наявність окремого давнього генофонду, який автори означили як “походження Сін’ї”.
«Цей генетичний слід є свідченням давно втраченого людського різновиду в межах Азії», – зазначають дослідники.
Геном цієї особи допоміг з’ясувати формування тибетських популяцій, які мають спільну генетичну основу з людьми, що мігрували із північного сходу. Особливої ваги дослідженню надає виявлення “глибоко розбіжної спадковості Сін’ї”, яка також простежується в особини з Лонгліна віком 11 тисяч років. Цей генетичний слід згодом зникає, що свідчить про складні процеси заміщення населення.
Генетичні дані з центральної Юньнані (5100–1400 років тому) демонструють унікальний профіль, що не відповідає ні північному, ні південному типам Східної Азії. Цей генофонд, за словами авторів, «відокремився щонайменше 19 тисяч років тому», і має тісний зв’язок з австроазіатськими мовними спільнотами.
«Його поява передує землеробству, а отже, не могла бути його наслідком», – підкреслюють автори дослідження.
Виявлена генетична спадковість у Юньнані пояснює походження австроазіатських популяцій, що нині поширені в Південній і Південно-Східній Азії. Безперервність генетичних даних протягом майже чотирьох тисяч років робить це дослідження унікальним джерелом.
Читайте також: Українські науковці розшифрують геноми видів, що живуть у прісноводних озерах Антарктиди
«Це дозволяє побудувати нову модель доісторичної демографії регіону», – зазначають науковці.
Аналіз також показав, що на західну Юньнань впливали північно-східноазіатські популяції, тоді як у південно-східній частині регіону цей вплив був ще інтенсивнішим. Таким чином, південний захід Китаю виступає як вузлова точка перетину міграційних потоків, формуючи сучасне етнічне й мовне розмаїття Юньнані. Отримані дані суттєво змінюють уявлення про масштаби і напрями людської міграції в доісторичну епоху.
Залишити відповідь