Археологи в Казахстані виявили давнє поховання у Жетісу поруч із гірським хребтом у районі Каратал, пише Успіх in UA.
Розкопки, які проводили у 2023-2024 роках під керівництвом археолога Досбола Байгунакова, засвідчили, що знахідки походять з IV-III століть до нашої ери, повідомляє gazeta.ua.
У некрополі налічується 23 кургани. Одинадцять з них належали людям високого соціального статусу.
Серед артефактів, які нині зберігаються у краєзнавчому музеї імені Мухамеджана Тинишпаєва, є золоті намистини, сережки, бронзові шпильки, керамічний посуд та фрагменти кісток.
Одна прикраса, відома як варворка, підтвердила, що представники сакської еліти користувалися складними металевими виробами для урочистостей.
Фахівці також дослідили кістяний виріб у формі змії-дракона. Він, імовірно, мав ритуальне чи духовне призначення. Це демонструє культурну виразність та високий художній рівень саків.
Важливою знахідкою стали рештки чоловіка. Його поховали з акінаком і золотими пластинами, що вказує на вельми високий ранг.
Дослідники також натрапили на унікальне подвійне поховання жінки та дитини. Біля черепа дитини лежали золоті сережки. Поруч знайшли бронзові таблички зі зображеннями оленів та інших сакральних тварин. Це підкреслює ритуальний характер поховання.
У центрі некрополя стояв великий курган. Його діаметр становив близько 40 м. Висота досягала чотирьох метрів. У ньому збереглися свідчення поховальних традицій найзаможніших представників сакського суспільства.
Парне поховання привернуло особливу увагу. Орієнтовний зріст дитини складав близько 95 см. Наявність золотих прикрас порушила питання про роль статусу навіть на ранніх етапах життя.
У 2025 році реставратори провели очищення металевих артефактів від корозії. Вони стабілізували крихкі кістяні та керамічні елементи. Це дозволило відкрити експозицію для відвідувачів.
Читайте також: У Норвегії знайшли ритуальне поховання жінки-вікінга
Гірський масив охоплює більш як 100 кв км. На його території налічується понад 190 пам’яток археології різних періодів. Серед них поховання, залишки давніх поселень і групи петрогліфів. Отримані матеріали свідчать, що тут міг розташовуватися значний церемоніальний центр кочових культур.
Дослідження показало, як давні громади влаштовували своє життя. Вони формували соціальні структури, зберігали вірування та створювали мистецтво. Знахідки дають можливість відтворити частину історії народів, що визначили культурну спадщину Центральної Азії. Вони також доводять важливість подальших археологічних робіт у регіоні.
Залишити відповідь