У Греції знайшли найдавніші дерев’яні знаряддя праці

Археологи повідомили про відкриття, яке може змінити наше уявлення про технології давніх людей. На території Марафуса 1 у Мегалопольському басейні (південна Греція) знайдено два дерев’яні знаряддя, датовані приблизно 430 тисяч років тому. Це найдавніші відомі ручні дерев’яні інструменти, що збереглися до наших днів.

Знахідка стала можливою завдяки винятковим умовам — водонасиченому ґрунту та швидкому похованню артефактів. Саме такі фактори дозволили деревині пережити сотні тисячоліть, тоді як більшість органічних матеріалів зникає без сліду, повідомляє www.ancient-origins.net.

Що саме знайшли археологи

Дослідники виявили:

• Фрагмент стовбура вільхи — оброблений та сформований у вигляді палиці, яку інтерпретують як копачку або багатофункціональний інструмент.
• Менший шматок верби чи тополі — має чіткі сліди людської обробки, але його призначення залишається загадкою. Ймовірно, він використовувався для тонших робіт, можливо навіть у процесі виготовлення кам’яних знарядь.

Окрім дерев’яних артефактів, на місці знайдено кам’яні інструменти та рештки тварин, включно зі слонами. Це свідчить про регулярні відвідування озера давніми людьми, які займалися обробкою туш та різноманітними господарськими завданнями.

Чому ця знахідка важлива

Дерев’яні інструменти рідко зберігаються, тому археологічні дані довгий час були упереджені на користь кам’яних артефактів. Відкриття у Марафуса 1 доводить, що технологічний арсенал людей середнього плейстоцену був значно ширшим.

• Розширення уявлення про побут: дерев’яні знаряддя могли використовуватися для копання коренів, рибальства чи навіть оборони.
• Хронологічний прорив: знахідка відсуває підтверджене використання дерев’яних інструментів щонайменше на 40 тисяч років назад.
• Контекст виживання: поруч із артефактами знайдено шматок деревини зі слідами кігтів великого хижака. Це свідчить про небезпечне середовище, де люди та хижаки співіснували.

Читайте також: У Габоні знайшли унікальні 5000-річні знаряддя

Марафуса 1 — це своєрідна «капсула часу», яка відкриває нові горизонти у вивченні технологій давніх людей. Вона демонструє, що дерев’яні інструменти були невід’ємною частиною життя, але через свою крихкість майже не потрапляють до археологічного запису.