Нові дослідження рідкісної скам’янілої мурахи Basiceros enana, знайденої у домініканському бурштині, кидає виклик еволюційним гіпотезам, пише Успіх in UA.
Знахідка відкрила нові аспекти походження, пристосувань та вимирання представників роду Basiceros у регіоні Карибського басейну, повідомляє cikavosti.com.
Basiceros enana є найменшим відомим представником роду Basiceros, довжиною всього 5,13 мм. Попередні гіпотези припускали, що мурахи були більшими в минулому й зменшувалися з часом, але нові дані це спростовують.
Як зазначає Джанп’єро Фіорентіно: “За 20 мільйонів років вони майже подвоїлися в розмірах. Це перевертає все з ніг на голову і дійсно ілюструє, наскільки важливими можуть бути скам’янілості для розуміння еволюції лінії”.
Зразок був виявлений у 16-мільйонному бурштині з Домініканської Республіки, що підтверджує існування Basiceros у Карибському басейні у міоцені — епосі, яка тривала з 23 до 5,3 млн років тому. Це важлива підказка про історичне поширення мурах поза межами їхнього сучасного ареалу, що нині обмежений неотропічними тропічними лісами.
Мурахи Basiceros відомі здатністю до крипсису — біологічної стратегії маскування шляхом збору частинок ґрунту і рослин на своє тіло. Скам’янілість enana вже має ознаки цієї адаптації: два типи спеціалізованих волосків — довгі “щіткоподібні” та короткі “утримуючі” — дозволяли кріпити частки до екзоскелету.
“Це свідчить про те, що прикидатися мертвим і ховатися приносить свої плоди”, — зауважив Фіорентіно, підкреслюючи значення цих структур як потенційної еволюційної переваги.
Проте дослідники наголошують, що наявність таких ознак не є однозначним доказом відповідної поведінки.
Окрім щетинок, Basiceros enana зберігає інші риси сучасних мурах: вивернутий проподеальний хребет, трапецієподібну голову та хижу будову щелеп з 12 зубцями. Ці деталі було зафіксовано за допомогою мікро-КТ-сканування, що дозволило реконструювати 3D-модель мурашки з винятковою точністю.
Незважаючи на високий рівень адаптації, Basiceros enana не вижив у регіоні. Дослідники припускають, що екологічні зміни міоцену та конкуренція за ресурси могли стати ключовими причинами вимирання.
“Понад третина мурашиних родів вимерла на острові сучасної Домініканської Республіки з часу формування домініканського бурштину, – зазначає Фіорентіно. – Їхнє вимирання могло статися через втрату доступних ніш або міжвидову конкуренцію. Стародавні мурахи були хижаками. Втрата хижаків є типовою тенденцією в змінених екосистемах, і її наслідки можуть бути глибокими для всієї харчової мережі”.
Виявлення Basiceros у бурштині Карибського регіону також підтримує гіпотезу про наявність наземних мостів між материком і островами, які могли бути шляхами для міграції.
Як зазначає Філ Барден: “Ця скам’янілість є частиною великого пазлу, який допоможе нам зрозуміти, чому деякі групи організмів вимирають, а інші виживають. Подібні скам’янілості підкреслюють, як розподіл живих видів може суперечити складній еволюційній історії життя на нашій планеті”.
Цей випадок демонструє, що сучасне поширення видів не завжди відображає їхню історичну географію.
Дослідження стало можливим завдяки поєднанню високороздільної візуалізації та тривимірного сканування. Використовуючи мікро-КТ, команда NJIT та Окінавського інституту науки і технологій змогла детально проаналізувати морфологію мурашки, що неможливо зробити за допомогою традиційної оптики.
Читайте також: У Великому каньйоні знайшли скам’янілості тварин віком 500 млн років
“Оскільки бурштин зберігає цілі організми у трьох вимірах, ми можемо витягти тонну даних навіть з крихітної мурашки”, — пояснив Барден, вказуючи на унікальну дослідницьку цінність бурштину як носія інформації про зниклі екосистеми.
Basiceros enana — це не просто скам’яніла мураха. Це фрагмент великої історії, яка вчить нас про еволюцію, адаптацію і вимирання у змінному світі.
Залишити відповідь