Нове дослідження показує, що доколоніальні жителі Бразилії збиралися протягом літніх місяців, щоб поласувати мігруючою рибою та випити алкогольні напої, пише Успіх in UA.
Міжнародна група вчених проаналізувала фрагменти глиняного посуду віком від 2300 до 1200 років, виявлені навколо лагуни Патос у Бразилії.
Береги лагуни характеризуються земляними курганами, відомими як «Cerritos», побудованими доколоніальними предками груп корінного населення Пампеї, зокрема чарруа та мінуано. Дослідники виявили деякі з найдавніших доказів виробництва алкогольних напоїв у регіоні, за допомогою передового аналізу, виявивши сліди напоїв, які, ймовірно, виготовлені з бульб, цукрової кукурудзи та пальми. Інші фрагменти кераміки містили свідчення обробки риби, повідомляє arkeonews.net.
Це відкриття зміцнює віру в те, що доколоніальні люди могли збиратися навколо цих курганів, які мали символічне значення як місця поховання, територіальні маркери та пам’ятники, щоб святкувати та ласувати сезонною рибою. Попередній ізотопний аналіз давніх людських останків у цьому районі показав, що мешканці мали різну дієту, припускаючи, що люди могли приїхати до лагуни з більш широкого регіону.
Доктор Марджолейн Адмірал, провідний автор дослідження, підкреслив, що сезонні збори на курганах були важливими культурними подіями, які об’єднували громади, щоб використати та відсвяткувати повернення міграційної риби, такої як білоротий горб, для переробки якої, ймовірно, потрібні колективні зусилля.
«Ми бачимо приклади такої практики по всьому світу, часто пов’язані із сезонною чисельністю мігруючих видів. Ці заходи створюють прекрасні можливості для громадської діяльності, наприклад похоронів і шлюбів, і мають велике культурне значення», – сказала вона.
Професор Олівер Крейг з BioArCh в Університеті Йорка додав:
«Завдяки детальному хімічному аналізу ми змогли визначити, які продукти були присутні в гончарних посудинах Cerritos і як люди готували ці продукти за допомогою нагрівання, зберігання та, можливо, ферментації. Це наближає нас на один крок до розуміння кулінарної ролі різних продуктів харчування в минулих суспільствах».
Відкриття проливає нове світло на спосіб життя цих доколоніальних груп, висвітлюючи багатогранні цілі серріто та їх роль у соціальному та економічному житті будівельників курганів. Співавтор Рафаель Мілхейра з Університету Федерального де Пелотас у Бразилії зазначив:
«Серріто — це поєднання ритуальних і домашніх місць, і на їх піднесений дизайн, можливо, вплинуло місцеве середовище; ці місця, ймовірно, були важливими для людей, і підняття їх над потенційною ерозією через сезонні високі води захистило б їх».
Читайте також: У Бразилії виявили приховані “магістралі”, які з’єднують місцеві ліси
Андре Колонезе з Університету Автонома де Барселона, співавтор дослідження, підкреслив:
«Це дослідження підсилює силу молекулярної археології у розкритті інформації зі звичайних артефактів, таких як черепки кераміки, які раніше були недоступні за допомогою традиційних археологічних методів. Більше того, ключовим повідомленням у статті є те, що збереження Серріто як унікальної культурної спадщини Пампеї має високу пріоритетність, якщо ми хочемо навчитися у минулих суспільств, як стабільно жити в такому динамічному середовищі».
У міру того, як дослідження тривають, ці знання про Серріто та їхнє культурне значення дозволяють зазирнути в ранні традиції та соціальну практику груп корінного населення Пампеї, збагачуючи наше розуміння доісторичного життя на півдні Бразилії.
Залишити відповідь