Нещодавно геолог з Університету Аляски у Фербенксі висунув незвичайне припущення про те, що час має три виміри, а простір — лише його побічний продукт, пише Успіх in UA.
Така теорія може серйозно змінити світ фізики, якщо пройде перевірку тим самим часом і наукою, повідомляє focus.ua.
У дослідженні за авторством Гюнтера Клетечка вченим пропонується математична модель, в якій час розширюється в трьох осях, подібно до того, як це відбувається з простором у нашому повсякденному сприйнятті. У рамках цієї структури звичні виміри простору виникають як вторинні прояви глибшої часової основи за твердженням автора.
Модель Клетечка — це не просто філософська фантазія вченого, вона претендує на відтворення реальних даних. Його рівняння, мабуть, передбачають маси електронів, мюонів і кварків, розв’язуючи основну загадку, на яку наявна Стандартна модель досі не дає відповіді. Теорія також зберігає причинно-наслідковий зв’язок, гарантуючи, що причини передують наслідкам, навіть у разі переплетення більш масштабних змінних часу.
Хоча відгомони цієї ідеї сягають ще американського фізика-теоретика Іцхака Барса та інших дослідників додаткових часових вимірів за екстремальних енергій, їхні ранні версії залишалися здебільшого абстрактними. Клетечка формулює свою версію як експериментально спростовувану, принаймні в принципі, припускаючи, що високоенергетичні процеси або ранній всесвіт можуть розкрити науці характерні ознаки тривимірного часу.
Однак варто розуміти, що дослідження вченого опубліковано тільки в нішевому журналі, який не проходить суворої експертної оцінки провідних учених-фізиків, як це відбувається в профільних виданнях. Воно не було опубліковане в основних фізичних журналах, як-от Physical Review або Science Advances, і поки що не підтверджене незалежними повтореннями або експериментальними доказами. В академічних же колах авторитет журналів і показники впливу є ключовим показником значущості твердження.
Проте, пропозиція Клетечка робить сміливий крок уперед у пошуках “теорії всього”, довгоочікуваного об’єднання квантової механіки і гравітації. Якщо час дійсно володіє тією прихованою властивістю, яку він описує, то такі повсюдні явища, як квантова суперпозиція або гравітаційне об’єднання, можуть знайти більш природне місце в сучасній науці — але тільки в тому разі, якщо будуть прогнози, які можна буде перевірити, і якщо інші експерти зможуть ретельно вивчити математику, що стоїть за науковою роботою.
Читайте також: У Болівії знайшли храм часів цивілізації Тіуанако
Додаткові часові виміри — це далеко не наукова фантастика і доля мрійників: фізики іноді використовують додаткові тимчасові координати в передових теоріях, таких як голографія або теорія струн, хоча зазвичай в абстрактних, неспостережуваних формах. Пропозиція ж Клетечки ґрунтується на приведенні таких концепцій у відповідність до наявних у вчених даних.
Загалом, ця ідея тривимірного часу — інтригуюча і неортодоксальна. Але вона залишиться такою, доки не увійде в широкий науковий дискурс — через високопрофільне рецензування, незалежний розвиток і, можливо, навіть експериментальну фальсифікацію. А поки що вона яскраво нагадує нам, що в спробах пояснити космос навіть сам час може таїти в собі нерозкриті таємниці.
Залишити відповідь